Для української ППО балістичні ракети є одними з найскладніших цілей, оскільки вони запускаються зі стаціонарних і мобільних установок й летять по спеціальній траєкторії.

Що таке балістична траєкторія польоту ракети та чому балістичну ракету важко збити — читайте на Фактах ICTV.

Що таке балістична траєкторія
Балістична траєкторія — це рух літального апарату (балістичної ракети, авіаційної бомби тощо) за відсутності тяги, керівних сил і аеродинамічної підіймальної сили. Тобто це траєкторія руху вільно кинутого тіла, яке має початкову швидкість під дією тільки сили тяжіння й аеродинамічного опору повітря.

Зараз дивляться

Якщо уявити таку траєкторію, то це крива другого порядку, парабола, найвища точка якої зверху, або, простіше кажучи, крута дуга.

Як приклад можна уявити траєкторію польоту літака з вимкненими двигунами у верхніх шарах атмосфери. Так його підіймальна сила дуже мала, якщо порівняти з вагою.

Ракета, що летить після вимкнення двигунів, також рухається по балістичної траєкторії. Вона летить у розріджених шарах атмосфери практично без опору повітря. Більшість балістичних ракет має балістичну траєкторію великої дальності – понад 500 км.

Подивитися, як виглядає балістична траєкторія різних типів ракет, можна на .

Як працює балістична ракета
Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко розказав, що балістична ракета — це різновид ракетної зброї, траєкторія руху якої нагадує круту дугу. Якщо уявити принцип роботи такої зброї, то це буде схоже на ракету, яку кинули, як камінь.

Балістичну ракету запускають зі стаціонарних (відкритих або шахтних) або мобільних (літаки, кораблі, шасі, підводні човни) пускових установок. Вона злітає під кутом 70 градусів, підіймається дуже високо й входить у розріджені шари атмосфери. Її двигун працює тільки на активній ділянці розгону. Коли зброя виходить на ціль знищення, він вимикається й ракета по балістичній траєкторії просто падає на ціль. Більшу частину польоту вона перебуває у некерованому русі.

На останньому відрізку траєкторії до цілі ракета перебуває у вертикальному вільному падінні, тому опиняється в зоні видимості ППО на дуже короткий час. Саме тому її складніше виявити та збити засобам ППО порівняно з крилатою. До того ж балістичні ракети мають надзвукову швидкість — понад 1000 км/год.

За словами військового експерта, такий принцип польоту дає змогу:

збільшити потужність бойової частини завдяки зменшенню паливного бака;
заощадити пальне.

Олександр Коваленко зазначив, що найчастіше Росія атакує Україну балістичними ракетами Іскандер-М з дальністю дії до 490 км. Такоє є ракета Х-22 Буря – це надзвукові аеробалістичні протикорабельні ракети великої дальності зі швидкістю польоту 4200 км/год. Вони запускаються зі стратегічних бомбардувальників.

Чому балістичну ракету важко збити
Військовий експерт Олег Жданов розказав, що траєкторія балістичних ракет прораховується радіолокаційними станціями. Складність збиття таких ракет полягає в тому, що вони підіймаються доволі високо та мають велику швидкість. Тобто питання її ураження — це швидкість і час засічки.

— Ракета підійматися на певну висоту, припиняє підйом, переходить на горизонтальну траєкторію, а потім лягає на спадну траєкторію. І ось на цьому етапі вона починає розганятися. Якщо ми засікаємо час пуску балістичної ракети, у нас є час для реакції засобів протиракетної оборони для її збиття, — прокоментував експерт.

Радіолокаційна станція засікає ракету за швидкістю і точкою перебування, прораховує її траєкторію і визначає точку зустрічі на її низхідній частині. Якщо ж ракета не була засічена на первинній ділянці траєкторії, то далі збити її стає складніше, оскільки час реакції протиракетного комплексу досить великий.

Наприклад, ракета Іскандер підіймається на висоту 100-150 км, потім опускається, тобто падає вниз із практично гіперзвуковою швидкістю — 4,5-5 Маха і більше. Ці 150 км ракета проходить зі швидкістю 4000 км на годину (4 швидкості звуку). А час реакції ППО на появу цілі й пуск ракети — 10 сек. Зауважимо, що це час реакції комплексу, а протиракета повинна ще долетіти до точки зустрічі й збити балістичну ракету.

До того ж існує й такий факт — іранські ракети мають здатність на певній ділянці траєкторії (зазвичай у верхній точці) скидати основний корпус ракети, тобто відділяти головну частину від хвостовика.

Наприклад, ракета була 9 м завдовжки і її було добре видно радіолокаційною станцією. Після скидання частини ракета стає набагато коротшою і, відповідно, радіолокаційна станція тепер бачить її погано. Летіти балістична ракета починає дуже швидко внаслідок відсутності хвостовика.

Також передня частина в неї конусна, тому відбивна здатність дуже слабка. Ось у цьому й полягає складність збиття балістичних ракет, прокоментував військовий експерт.