У Києві відбулася прем’єра одного з найочікуваніших українських фільмів «Будинок «Слово». Нескінчений роман». Історична драма розповідає про легендарних українських письменників 1930-х років – доби Розстріляного відродження.

Сценарій картини написано за реальними подіями. OBOZ.UA побував на презентації картини й розповість, як непросто вона йшла до глядача та чому саме зараз фільм, який передає події сторічної давності, отримав неймовірну актуальність.

У центрі екранної історії – тріумф і трагедія літераторів, яких ми знаємо зі сторінок шкільних та університетських підручників: Миколи Хвильового (В’ячеслав Довженко), Володимира Сосюри (Андрій Май), Павла Тичини (Костянтин Темляк), Михайля Семенка (Геннадій Попенко), Леся Курбаса (Станіслав Сукненко), Марка Йогансена (Андрій Ісаєнко) та інших.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/cf7a7fc252ec983f87dc900a8f00bb9b

За сценарієм (і так було насправді) в 1927 році у Харкові за наказом Сталіна було споруджено будинок із надзвичайно комфортними квартирами, куди запрошують жити найкращих українських літераторів, художників та режисерів. П’ятиповерховий будинок видається справжнім дивом. Кожна квартира складається з трьох-чотирьох кімнат, де є пічкове опалення, гаряча вода і телефон. Для дітей мешканців у будинку працює дитсадок, є і ресторан, де готують на замовлення. А на даху навіть встановили солярій.

Причина такої щедрості – не поклоніння перед талантом митців, а хитрий розрахунок: жителям особливого будинку створюють виняткові умови, аби понизити рівень їхнього вільнодумства та змусити оспівувати у своїх творах СРСР і Сталіна. Більшість представників української інтелігенції на це не погоджуються.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/68701688a30993950259ed168ba433be

Несподівано в будинку «Слово» з’являється новий житель Володимир Акімов (перша повнометражна роль актора Дмитра Олійника). Ніхто нічого не знає про цього чолов’ягу. Ніби письменник-початківець, працює коректором – от і все, що відомо. До слова, на презентації картини журналісти припустили, що Олійник черпав наснагу, працюючи над образом свого героя, з молодого Путіна – така ж сіра миша з рідким волоссям та блукаючим поглядом. Однак Олійник заперечив ці здогадки.

Акімов (до слова, вигаданий персонаж – у житті такого героя не було) дуже мріє стати своїм у компанії провідних письменників. Однак, щоб оселитися поряд із ними, – потрібен неабиякий літературний талант, якого в нього немає. Але є інші «здібності» – підслуховувати, доносити про почуте агентам НКВС, маніпулювати, підкупляти, заздрити, знищувати. З того часу життя у будинку «Слово» трагічно змінюється, перетворюючись для його мешканців на пекло.

Зйомки художньої драми «Будинок «Слово». Нескінчений роман» відбувалися до повномасштабної війни – у 2021 році. Глядачу картина відкривається лише зараз – із 9 травня фільм у широкому прокаті.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/b757cfc80afcfa23c4d5c735c5c5982e.jpg

«До цього моменту ми йшли багато років, – каже режисер картини Тарас Томенко. – Це довга і непроста дорога повернення письменників Розстріляного відродження із небуття. Зі сценаристкою Любов’ю Якимчук ми задумали цей фільм ще десять років тому. Поринули в пошук матеріалів, досліджуючи архіви КДБ: доноси, прослуховування, листи. Але писали сценарій фактично в стіл – президентом країни тоді був Віктор Янукович. Жоден із продюсерів не хотів братися за цю тему. Нікому не був потрібен ні Хвильовий, ні Сосюра, ні Тичина. Бо повним ходом в Україні знімалися російські фільми та серіали. Більшість акторів та режисерів «шурували» тими знімальними майданчиками. Ось така була реальність».

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/c7efdf2364c485a8d8206cf99a646e55

«Ми вирішили її змінити, але на це пішло багато часу, – продовжує режисер. – Спершу ми зробили документальну стрічку «Будинок «Слово», паралельно продовжуючи роботу над сценарієм ігрової картини. І от вона повністю готова. У нас неймовірні актори, прекрасні декорації, створюючи які, ми намагалися максимально точно передати історичну атмосферу майже сторічної давності. Ми вивчили всі побутові смаки письменників: хто які цигарки курив, хто що любив їсти, у що вдягатися».

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/d14593e9e93ff12ab087ab955745f9f3.jpg

«Дуже хотілося розкрити дух того часу – унікального періоду неймовірного розквіту української культури, – продовжує Тарас Томенко. – Фільм надзвичайно актуальний саме зараз – у доленосний для України час. Ми всі зараз мешканці того будинку. Він віддзеркалює нам непрості моменти 100 років тому, щоб ми могли побачити себе теперішніх – у кривавій м’ясорубці російської орди».

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/fe1bd3ef2c669c61d5a1cde4367eea3d.jpg

«Я, чесно кажучи, заздрю глядачам, які побачать цю картину вперше, – каже сценаристка фільму Любов Якимчук. – Пам’ятаю свої відчуття після перегляду стрічки: була вражена. Наш фільм дійсно виходить неймовірно вчасно. Бо є величезний запит суспільства на культурний продукт, присвячений Розстріляному відродженню. Зараз вірші поетів 20–30-х років стають частиною навіть української попкультури. Наприклад, пісня «Барабан», яку виконують Артем Пивоваров та Klavdia Petrivnа, написана на вірш Ґео Шкурупія (поета, який теж жив у будинку «Слова» та став жертвою сталінських репресій, як і більшість його жителів). Ще кілька років тому важко було уявити, що з’явиться попспівачка Klavdia Petrivnа, яка назве себе іменем героїні твору Миколи Хвильового».

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/6ad37c151950730b5f71d95b85061db1

«Українські бренди створюють лінійку одягу, присвячену театру Леся Курбаса «Березіль», – продовжує сценаристка. – Гурт «МУР» випустив альбом-мюзикл про письменників із харківського будинку «Слово». Це все абсолютно нереальні речі, про таку популярність ми могли лише мріяти. Певна, що наша стрічка «Будинок «Слово». Нескінчений роман» залишить у всіх дуже світлий посмак, у чомусь навіть переможний. Також сподіваюся, що глядачі, повернувшись додому з кінотеатру, захочуть відкрити книжку та перечитати когось із поетів, про яких ідеться в картині».

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/d4ce97d348589f613e7a5aad061cb945

Автори розуміли, яка величезна відповідальність лягає на їхні плечі, бо глядач чи не вперше побачить легендарних письменників на екрані. За словами режисера, було важливо показати їх живими людьми: з усіма слабкостями та пристрастями. Це був свого роду виклик ще й тому, що до цього часу збереглися дуже мало світлин літераторів (Хвильового, наприклад, ми знаємо всього за чотирма фотокартками).

Фільм – чорно-білий, у ньому є лише один кольоровий кадр. І це зроблено навмисно. Як зізнається режисер, через це відчувався тиск із боку продюсерів, які вважали, що кіно вийде недостатньо глядацьким: «Говорили, що ми не зможемо продати картину. Я відповів: «Ну, що ж – не продавайте. Але ми будемо робити це». На початку картини колір дуже світлий, а далі – темнішає. «У зображувальному ряді теж закладено свою драматургію, – пояснює режисер. – Так ми прагнули передати атмосферу, яка звужується та стискається навколо митців. Настільки, що в кінці вже практично не залишається повітря – немає чим дихати».

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/7781c78aad21b442b30269acd85d640f.jpg

Фільм уже було представлено на міжнародних фестивалях FilmFestival Cottbus (Німеччина), Galway Film Fleadh (Ireland), The I Will Tell International Film Festival (USA) тощо. Світова прем’єра фільму відбулася на 37-му Варшавському кінофестивалі у 2021 році у межах міжнародної конкурсної програми.

Також читайте на OBOZ.UA, який фільм критики назвали найкращим в історії: це трилер 1997 року в стилі нуар.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!