Автомобільні історики із співтовариства OldWheels вперше показали, який вигляд мав у профіль перший український автомобіль “Україна 4”. Дотепер ми знали лише про два фото в одному ракурсі.
Відомостей про харківську “Україну-4” – перший автомобіль, випущений на території України, взагалі зберіглося дуже мало. Ані креслень, ані документів про проектування та випробування, ані спогадів тих, хто їздив на існуючих екземплярах, коли вони перебували в експлуатації.
Більше того, ніхто не уявляв, якою машина була в інших ракурсах, крім виду спереду. Крім двох майже однакових фото існував тільки малюнок художника В. Реминського, створений у 1990-ті роки для журналу “Сигнал”. Тож знайдене днями фото першого українського автомобіля можна вважати справжнім відкриттям. Унікальність зображення підтвердили кілька маститих експертів з історії вітчизняного автопрому.
Дотепер невідоме зображення вантажівки “Україна 4” шанувальники ретро з групи OldWheels знайшли в аутентичному виданні 1932 року. Каталог “Нові машини та новобудови промисловості УРСР”, знайдений на інтернет-аукціоні, являє собою презентацію досягнень української республіки. Серед інших промислових зразків – літаків, мотоциклів, верстатів тощо – розміщено суто український автомобіль.
Крім трьох фото, на сторінці приведена вантажопідйомність машини – 5 тон, при тому що раніше вважалося, що вантажівка чотирьохтонна. Певно, помилка (якщо це справді помилка) сталася через характеристики прототипу, на який орієнтувалися конструктори Харьківського автоскладального заводу. Той італійський автомобіль під назвою Lancia Pentaiota мав паспортну вантажопідйомність 4 тони. Але згідно наявних документів, українська машина не була копією “італійця”, колектив КБ з 25-ти чоловік створив власну конструкцію з урахуванням особливостей виробництва і передбачуваних умов експлуатації.
Вантажівка “Україна-4” на момент свого народження у 1931 році була найпотужнішою машиною в країні, і вона могла б такою залишатися ще не одну п’ятирічку. Оскільки вже існуючі і заплановані до випуску інші радянські моделі мали вантажопідйомність 1,5 тони (ГАЗ-АА), 3 тони (АМО и ЗІСи) та 4,0 тони (Я-4). Певно, замовник автомобіля – така собі контора Укртремасс, “Українській державний трест масового виробництва металопродукції”, мав на увазі його подальше серійне виробництво для потреб усього Союзу.
Маркетологи тресту, хоча тоді вони таким словом і не називалися, розуміли, що країні, яка вступала на шлях індустріалізації, ось-ось потрібні будуть тисячі потужних вантажівок.
Показово, що українська машина була цілком місцевого, харківського виробництва – усі, навіть найскладніші деталі випускалися на заводах міста. З одного боку, це говорить про високий рівень існуючих технологій, але з іншого, схоже, саме ця “оригінальність” і згубила нову машину.
Справа у тому, що у великій країні, яка поголосила курс на індустріалізацію, вирішили будувати автопром за глобальним принципом: купувати ліцензії на потрібні моделі разом із технологіями і заводом, цілком укомплектованим верстатами та виробничими лініями. За таким принципом саме 1931 – 1932 рр. запускали виробництво масової “полуторки” ГАЗ-АА та трохи згодом – “трьохтонки” ЗІС-5.
На цьому фоні створена в Харкові за місцевою ініціативою “Україна”, хоч і була достатньо сучасною, не мала за собою ані готової технології, ані спеціально побудованого підприємства. Тому, на жаль, перша українська машина так і залишилася у двох екземплярах. А нішу важких вантажівок в усій країні з часом зайняли машини ЯГ, виробництво яких налагодили в Ярославлі на автомобільному заводі, закладеному ще за царської влади.