На сьогодні близько 30% запчастин та деталей до військової автотехніки, яку надають Збройним Силам України партнери з країн НАТО, виготовляють приватні українські підприємства. Про це повідомили «Главкому» в командуванні Сил логістики ЗСУ.
У цілому вартість цих запчастин виходить удвічі-тричі меншою, ніж у західних виробників, і вони витримують експлуатацію фронтовими шляхами на 2-3 тис. км більше, ніж аналоги, виготовлені на потужностях «материнських» автобудівельних компаній, стверджують у Силах логістики.
Зокрема, в Україні вже налагоджено виробництво броньованого скла всіх типів, гальмівних колодок, гальмівних дисків, всіх фільтрів, шлангів і багато інших запчастин та деталей до автівок, які передаються для захисту України по лінії міжнародного технічного співробітництва.
Міжнародні партнери надсилають лише приблизно 30% запчастин до бронемашин від потреби, повідомили «Главкому» в командуванні Сил логістики ЗСУ.
Проблема з ремонтом та відновленням бронеавтомобілів, вантажівок та іншого автотранспорту для ЗСУ полягає не тільки в тому, що все це колісне майно потрапляє під ворожий вогонь під час боїв, а і в тому, що партнери передають переважно старі машини, які були розконсервовані на їхніх військових складах. Є багато моделей, які не випускаються на Заході десятиліттями, відповідно, запчастини до них давно ніхто не виробляє.
Так, із Заходу надходить переважно техніка, виготовлена до 2010 року. Найновіші зразки броньованої автотехніки, надані країнами НАТО, – це турецькі Кіrpі та німецькі Dingo, вони приблизно 2012-2013 років випуску. Приємним винятком називають вантажівки «Мерседес» із Німеччини, які потрапляють до Сил оборони ледь не з конвеєрів німецьких заводів.
«Наприклад, вантажівки Volvo 10, хороші вантажівки, які нам передали раніше, – а їх 100 одиниць – давно зняті з виробництва, відповідно, запчастини до них шукали по всій Європі і за кілька місяців змогли зібрати, умовно кажучи, один ящичок», – поділилося джерело в Силах логістики.
Значення запчастин і, що важливіше, приладів для діагностики, критично зростає. З огляду на витратність бронеавтомобілів та спецтехніки під час такої інтенсивної війни, запаси запчастин, які були у країн-партнерів, вичерпуються, констатує джерело «Главкома». Тому зазвичай машини, пригнані із Заходу для донорства запчастин, «перешивають» і відправляють на фронт. «Старі автомобілі, які надсилають нам як донорів, ми використовуємо за цим призначенням на 10% приблизно, решту ставимо «в стрій» і відправляємо на фронт, – розповів представник військової частини автотехнічного забезпечення. – Нещодавно пригнали 17 бронемашин-донорів з Європи, з них ми 11 «підняли» і відправили хлопцям на фронт, і тільки шість розібрали на запчастини».
Проблема обслуговування та ремонту ускладнена тим, що Україна отримує від партнерів дуже різноманітну техніку – різних виробників, різних модифікацій і різного року випуску. Якщо в лексикон українців увійшло слово «зоопарк» на позначення різноманіття важких озброєнь, наданих НАТО для так званого контрнаступу навесні 2023 року (зокрема, танки «Леопард» різних модифікацій), то в Силах логістики усталеним став термін «собаки». «Це тому, що чимало бронемашин носять назви пород собак, наприклад, британські Mastiff Husky, німецька Dingo; британці ще люблять називати машини за кличками собак, наприклад, Doris. Тому нас називають жартома собачниками або кінологами», – розповідає механік однієї з військових частин автотехнічного забезпечення.
За його словами, у цілому в ЗСУ нині більше десятка марок західних броньованих машин.
Для порівняння: до повномасштабного вторгнення РФ у Збройних силах налічувалося приблизно 800 західних бронемашин, це були переважно американські Humvee у підрозділах десантно-штурмових військ та ССО.
Нині потреба ЗСУ складає понад 12 тис. одиниць бронемашин. Вітчизняних зразків вкрай мало, щоб закрити потребу – як повідомили у Силах логістики ЗСУ, менше 15% такої техніки вироблено в Україні («Козак», «Новатор» та ін.).
Олена Зварич, для «Главкома»