Між Україною та Євросоюзом існує безвізовий режим, який дозволяє українцям із біометричним паспортом в’їжджати до країн ЄС, не оформлюючи попередньо візу у посольстві чи консульстві.
Однак Шенгенська зона та Європейський Союз – це не одне й те саме. Що таке Шенгенська зона і які держави до неї входять, читайте у матеріалі Фактів ICTV.
Шенгенська зона: що це
До Шенгенської зони входить 27 європейських держав, які підписали однойменну угоду, зобов’язалися дотримуватися норм Шенгенського законодавства ЄС і скасували прикордонний контроль між державами всередині Шенгенської зони. Нині зона охоплює площу майже 4,5 млн км², на якій проживає понад 400 млн осіб.
.nts-video-wrapper{margin-bottom: 24px;} .nts-video-wrapper * {max-width: 100%;}
Зараз дивляться
Першу угоду було підписано у червні 1985 року Бельгією, Німеччиною, Люксембургом, Нідерландами та Францією, згідно з якою п’ять держав зобов’язалися скасувати візи та митний контроль між собою. Але парламентам знадобилося десять років, щоб обговорити всі умови та розробити правила, тому Шенген набув чинності лише у 1995 році.
Згодом до країн – засновників Шенгенської зони приєдналася ще низка держав, зокрема тих, які не входять до Євросоюзу.
Країни – учасниці Шенгенської зони дотримуються єдиних правил:
скасування віз на внутрішніх кордонах;
видання стандартизованих віз для громадян третіх країн;
єдина політика щодо в’їзду та виїзду для іноземців;
обмін інформацією та співробітництво між поліцією та судами для посилення безпеки та міграційного контролю.
У деяких випадках прикордонний контроль на внутрішніх кордонах Шенгенської зони може відновлюватися на строк до 30 днів. Це можливо у разі загрози внутрішній безпеці чи громадському порядку, наприклад, на час важливих політичних чи спортивних заходів.
Шенгенська зона: які країни входять
Нормативно-правова база Шенгенської зони була інкорпорована до законодавства ЄС після набуття чинності Амстердамським договором у 1999 році. Однак не всі країни ЄС приєдналися до Шенгенської угоди.
Країни ЄС, які не увійшли до Шенгенської зони:
Ірландія – дотримується своєї візової політики;
Кіпр – приєднання не схвалено іншими країнами через неврегульований кіпрський конфлікт;
Румунія – вступ відкладено через проблеми з корупцією;
Болгарія – проблеми аналогічні до Румунії, обидві країни можуть приєднатися у 2024 році.
Крім того, до Шенгенської зони входять чотири держави, які не є членами ЄС (Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн). Також де-факто Шенген включає три мікродержави (Монако, Сан-Марино та Ватикан), які не підписували угоду, але всередині зони та підтримують відкритість кордонів.
Повний список країн, що входять до Шенгенської зони:
Австрія
Бельгія
Угорщина
Німеччина
Греція
Данія (зокрема Гренландія та Фарерські острови, але тільки за шенгенською візою, виданою Данією)
Ісландія
Іспанія (зокрема розташовані в Африці Сеута та Мелілья, але з прикордонним контролем на виїзді)
Італія
Латвія
Литва
Ліхтенштейн
Люксембург
Мальта
Нідерланди (за винятком самоврядних острівних територій у складі королівства)
Норвегія (за винятком острова Шпіцберген)
Польща
Португалія
Словаччина
Словенія
Фінляндія
Франція (за винятком заморських територій)
Чехія
Хорватія
Швейцарія
Швеція
Естонія
Правила в’їзду до Шенгенської зони
Якщо іноземний громадянин хоче в’їхати до Шенгенської зони і його країна не має безвізового режиму з Шенгеном, для законного в’їзду потрібно отримати візу в дипломатичному представництві однієї з країн-учасниць. Після отримання такої візи діятиме правило першого в’їзду.
Правило першого в’їзду означає, що, перетинаючи кордон Шенгенської зони, мандрівник має першою відвідати ту країну, яка видала візу.
Якщо ви подорожуєте наземним транспортом і змушені перетнути територію інших країн зони, діє правило транзиту, згідно з яким на території транзитних держав ви можете затриматися на строк від двох до п’яти днів (залежить від конкретної країни).