Найголовніше – доносити людям, що в армії є різні посади та різні завдання. Тим паче нещодавно змінили нормативні акти й тепер бригади можуть безпосередньо брати людей до себе, а вже потім відправляти на навчання. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Час від часу до нас звертаються знайомі, рідні, які отримали повістку або вже перебувають у навчальному центрі, і хочуть потрапити до нас. Однак, коли розподіл вже відбувся, – нічого не змінити, все вирішено без тебе. Тому найкращий варіант – подати заявку через Дію і потрапити одразу до нас, у Code 9.2., не чекаючи повісток. Головне – бути придатним та пройти співбесіду.
Співбесіда – це не тільки про те, що бригада з’ясовуватиме, чи гідний ти служити в їхніх лавах. Це нагода спитати про все, що тебе цікавить: про зарплату, побутові умови, відпустки. Питань багато. І ти можеш дізнатися, чи підходить цей підрозділ тобі.
У мене не було поганого досвіду, але підозрюю, що точно були випадки, коли після співбесіди люди й підрозділи не були впевнені, що підходять один одному.
Умови, які зараз створюють в Україні, максимально сприятливі для того, аби людина обрала, де вона хоче служити й добре проходила військову службу.
Де шукати мотивацію, щоб вступити у військо зараз
По-перше, нашу роботу за нас ніхто не зробить. На початку повномасштабного вторгнення всі наводили приклад з грабіжником, який вривається до тебе додому. Так і ворог увірвався в нашу країну, і крім нас його ніхто звідси не вижене. Немає сенсу думати, що приїдуть якісь ефемерні військові, переможуть на полі бою Росію. Ні. Це можемо зробити тільки ми.
По-друге, відчуття піднесення у суспільстві зараз немає. Але це в будь-якому випадку важка праця. Частина людей, які мобілізувалися на початку повномасштабного вторгнення, справді думала, що це закінчиться через кілька місяців. Але ні, війна триває.
Що я можу сказати тим, хто вагається? Я можу тільки дати пораду. Скоріше за все, більшість, якщо не всі, рано чи пізно будуть служити в армії. А тут є величезна кількість завдань, які можна виконувати. І немає сенсу боятися, бо страх відчувають усі. Це нормальна людська якість, і я не впевнений, що хотів би бачити в підрозділі людину, яка не відчуває страху взагалі.
Чи страшно мені було йти в армію? Так. Чи страшно мені зараз? Так. Але питання в тому, яке почуття всередині себе ти зробиш домінуючим – чи те, що тобі страшно, чи те, що треба робити цю важливу роботу.
Я гадаю, буде добре в майбутньому сказати собі й своїм дітям, що воля в тобі перемогла страх чи вагання. Я точно знаю, що я і мої побратими відповімо на питання: «Де ти був в ці історичні часи?».