Державні витрати ясно говорять про те, що Захід воювати не збирається. Аналізуючи дані за останнє століття, економіст Олексій Кущ робить висновок: переконати західне суспільство скоротити соціальні витрати заради війни неможливо, і будь-яка політична сила, яка спробує це зробити, буде зметена на виборах.
Важливий графік, який ілюструє мою тезу про те, що «Захід не збирається воювати».
Одна з причин, як не дивно — формування на Заході широкої соціальної групи у вигляді середнього класу і перехід у формат інформаційного суспільства споживання.
Загалом, такий парадокс: усе те, що в цивілізаційному аспекті робило Захід привабливішим для наслідування та інтеграції з ним, призвело його до військового ослаблення.
Як бачимо, до середини 60-х років у країнах G7 військові витрати перевищували соціальні.
До Першої світової війни країни Заходу витрачали на соціалку взагалі менше 10%, зате на військові витрати йшло понад 30% бюджетних витрат. Тобто ці країни готувалися до війни.
Після Першої світової привид комунізму не на жарт налякав західні уряди, і вони стали витрачати на соціалку трохи менше ніж 20% (тут свою роль зіграла і поява мільйонів ветеранів).
Але в період Другої світової тренди розійшлися в протилежні боки: військові витрати зметнулися до 70%, а соціальні — впали до 6-7%.
Потім тренди пішли назустріч один одному і точка нового переходу була сформована в середині 60-х.
Основна причина: перемога в «Холодній війні», це не стільки успіх у перегонах озброєнь, скільки саме цивілізаційна перемога суспільства споживання західного типу (умовно «джинси, кока-кола і відеомагнітофон»). А всі ці товари як фетиші споживання з’явилися завдяки створенню масового споживчого суспільства і середнього класу.
Після перемоги в «Холодній війні» на початку 90-х військові витрати країн Заходу впали нижче за позначку в 10% і опустилися до 5% від загальних витрат бюджету.
Якщо взяти в розрахунок показник перерозподілу бюджету через ВВП на рівні 40% у середньому, то індикатор військових витрат знизився до 2% валового продукту.
Натомість рівень соціальних видатків зріс до 40% від загальних видатків центрального бюджету, але споживчому суспільству і цього замало — вимагають більше: протести «жовтих жилетів», медичні страховки для бідних, допомоги для безробітних, соціальні допомоги, витрати на мігрантів тощо.
У США ще й обслуговування держборгу.
Усі політики на Заході говорять про недостатній рівень соціальної підтримки населення — так вони хочуть потрафити електорату.
У цій бюджетній парадигмі, збільшити військові витрати можна виключно за рахунок скорочення соціальних витрат. Але політичного рішення подібного бюджетного маневру — немає. Оскільки на Заході сформовані електоральні демократії, а електорального рішення скорочення соціалки не існує.
Точніше сказати, таке на словах декларувалося лише в Україні в період 2014-2021, але в нас це завжди обґрунтовувалося важливістю досягнення великої мрії зі вступу до НАТО та ЄС, плюс національний жертовний міф і мазохістська схильність до соціальної рестрикції (голосування за такі партії, як «Народний фронт», «Самопоміч», «Голос» тощо).
Але навіть в Україні в цей період соціалку істотно порізати не змогли.
Але на Заході такої Великої мети в суспільства немає. Тому політики там концентруються на створенні суспільства глобальних цінностей (екологія, права людини) тощо. Так само як на Заході вже немає і національного жертовного міфу, і соціального мазохізму.
Тому переконати західне суспільство скоротити соціальні витрати заради війни — неможливо, і будь-яка політична сила, яка спробує це зробити, буде зметена на виборах.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці «Думки» несе автор.
Джерело
Важливо
Хороші новини про Україну: як на Заході стався перелом у підтримці країни, що воює