Хоч ця позиція не кардинально відрізняється від української, однак шляхи досягнення результату є іншими. Як Україні варто надалі змінитися, аби посилити власні позиції, 24 Каналу розповів політолог Андрій Вігірінський.
Що потрібно змінити Україні для більшого впливу у світі
Військова допомога від Заходу дещо уповільнюється, а її масштаби стали меншими. Справедливо було б припустити, що успіхи Сил оборони на полі бою могли б змінити цю ситуацію. Однак останні події вказують на те, що такий підхід не працює.
Історію про військові здобутки, які здатні змінити настрій підтримки на Заході, ми вже пережили. Точніше, вона ще триває – називається Курська операція, але після неї змін не відбулося. Ми показали результат, зайшли на територію ворога, відбулися зустрічі на рівні ООН, зустрічі у Вашингтоні, але ось минуло два місяці і нічого. Механізм здобутків чи перемог не працює як засіб стимулювання допомоги для нас,
– пояснив Андрій Вігірінський.
З цього випливає висновок, що допомога від партнерів не залежить від наявності чи відсутності воєнних перемог. У порівнянні з першими двома роками великої війни в обсязі військової допомоги на фінансування спостерігається певний застій.
«Цей легкий занепад проявляється в зміні стратегії. Стратегія тепер починає звучати не як «наступальна операція та деокупація території», а як «стримування і виснажування ворога». У цій точці ми уже перебуваємо рік. Якщо партнери сформували для нас таку стратегію бойових дій, то вони очікують саме сповільнення ворога, а не операцій на території противника, які не узгоджуються з їхньою стратегією, бо мають додаткові ризики», – наголосив політолог.
Тобто якщо Україна хоче повної деокупації своїх територій одразу, як ослабне ворог, то наші партнери, після того, як Росія ослабне, хоче одразу сідати за стіл перемовин.
«Ми не еволюціонуємо з точки зору зміни своєї позиції, а позиція партнерів, які нас підтримують, змінюється. Це й відповідь на питання, як посилити українську позицію на міжнародній арені», – підсумував Вігірінський.