Донецький Шахтар готується до протистояння з італійською Аталантою в межах 2 туру основного раунду Ліги чемпіонів. Зустріч із клубом з Бергамо стане першим номінально домашнім матчем для «гірників» та другим поспіль поєдинком із клубом з країни Лучано Паваротті. Матч відбудеться 2 жовтня, початок о 19:45. Чемпіон традиційно виділяє головний нерв навколо матчу, та акцентує увагу на найважливіших аспектах протистояння. Цього разу – в контексті стану чинного чемпіона України. Наскільки великим є кредит довіри тренерському штабу «гірників»? Маріно Пушич на чолі Шахтаря менше року. За цей час команда під його керівництвом здобула Кубок України, а головне – стала чемпіоном країни. Однак після більш ніж солодкого «медового місяця» клубу, колективу з гравців та його наставника у відносинах усіх сторін постукали суворі будні. Перемоги на внутрішній арені – це добре, але для Шахтаря давно стали якщо не «обов’язковою програмою», то звичним засобом досягнення більш високих цілей. В темі останнього мова, звісно ж, про успіхи на міжнародній арені. З початку ж сезону вже 2024/25 виявилося, що й в УПЛ «помаранчево-чорним» легко гра аж ніяк не дається. Власне, в цьому «легко» – одна з заковик стану команди. Атакувальна міць та вміння грати з позиції сили та домінування щонайменше у чемпіонаті України давно стали візитною карткою Шахтаря, й від таких приємних асоціацій у клубі відмовлятися ніхто не буде. Проте з початку поточного розіграшу «гірники» більше страждають, аніж отримують задоволення від гри й дарують оту саму легкість, до якої так звикли вболівальники донеччан. І коли ти втрачаєш вже в 3 матчах із 7 в турнірі, рівень якого бажає кращого у порівнянні з відверто другосортними європейськими лігами, а в головному єврокубку маєш 1 бал після першої гри через сприятливі обставини, а не з власних заслуг на полі, ти точно змушений оглядатися на роботодавця, який не може не думати про ефективність твоєї праці. З профільним центрфорвардом чи «хибною дев’яткою»: як Пушич вирішить дилему неефективного вістря атаки? В останніх 4 матчах Шахтар забив 10 м’ячів. Здавалося б, показник більш ніж пристойний. Проте одна справа – розбирати на запчастини захист Карпат і Оболоні, й зовсім інша – під тиском суперника, який не дозволяє біля своїх воріт мало не анічогісінько, вигадувати неефективний велосипед проти Болоньї. Та ще й уже зовсім непристойно провалюватися проти Вереса, якому більш як 1 раз забивають Інгулець та Лівий Берег. У зв’язку з травмою Данила Сікана, опція в Пушича з «породистих» центрфорвардів лише одна. Однак Лассіна Траоре зі старту сезону не вражає настільки, наскільки може не вражати нападник з 1 забитим м’ячем у 8 матчах. До всього, зважаючи на мобільність, як середньої лінії, так і захисту Аталанти, виникають сумніви щодо ефективності на полі й без того неповороткого та подекуди відверто безпорадного у грі з м’ячем африканця. Тож боснійський нідерландець не може не замислюватися й про план Б, який може стати планом А вже з першого свистка у Гельзенкірхені. Під боком у Пушича не тільки Олександр Зубков, який за потреби на вістрі зіграти може, а й бразильці, кожен з яких не дасть навіть натяку на можливість збереження статусу-кво на другому поверсі, проте може бути корисним у швидких та «мереживних» атаках. Підвищений тиск на Судакова: проблема чи нові можливості для футболіста? Георгій Судаков відзначився забитим м’ячем, і був однією з небагатьох світлих плям у складі Шахтаря в матчі з Вересом. Втім, ефективність гри лідера середньої лінії «гірників» усе ще бажає кращого. Навіть у матчах УПЛ Судакову притаманні несподівані «провалля» посеред поєдинків, коли хавбек на деякий час на полі просто розчиняється, з різних причин показуючи ту гру, ефективність якої близька до нуля. Не секрет, що Судаков відверто провалив матч проти Болоньї, й мова не лише про незабитий «десяткою» Шахтаря пенальті. Гравець, який мусить бути плеймейкером, розганяти та направляти атаки команди в потрібне русло, з початку сезону більше зайнятий пошуками на полі бодай себе колишнього, а не йде в напрямку нібито очікуваного подальшого прогресу, яким наразі і не пахне. Матч з Аталантою як виступ на високому рівні й реальна перевірка навичок та умінь – спроба спростувати такий стан речей. Вже №2. (Не) безвихідна ситуація: яких змін варто очікувати в захисті «помаранчево-чорних»? З початку нинішнього розіграшу Шахтар витягав м’яча із сітки у 8 офіційних іграх 8 разів. Так, половину цих голів у ворота «гірників» провела Аталанта, але, як показала гра минулої п’ятниці проти Вереса, центр захисту «гірників» – це якщо не прохідний двір, то точно будівля, в якої дуже погано зачинені двері. Варто згадати, що в першому матчі ЛЧ проти Болоньї показник xGA (якість ударів від опонента по воротам конкретної команди) італійського клубу склав 1,48 (за жалюгідних 0,10 в Шахтаря). Не боячись помилитися, можна сказати, що на гол болонці награли. За ситуації, що склалася, Пушич не може не замислюватися про кадрові зміни, щонайменше, у центрі захисту. Однак це той випадок, коли кількість – аж ніяк не якість. Маючи під рукою 5 центрбеків, відносно «бойовими одиницями» для матчів міжнародного рівня в цьому Шахтарі наразі можна назвати хіба що трьох. І якщо заміна Миколи Матвієнка, з усіма хибами захисника збірної України, виглядає радше як постріл собі в ногу, то можлива ротація Валерія Бондаря на тунісця Алаа Грама стає все більш реалістичним розвитком подій.

от myua