Давайте узагальнимо, ситуацію по війні, загалом, «у сухому залишку»:
Є підрахунки, що під час ударів по арсеналах армії РФ від СОУ на повітря злетів запас снарядів ворога на 2-3 місяці активних боїв.
Ці математичні підрахунки не слід сприймати буквально, окупанти матимуть чим воювати ці 2-3 місяці.
Деякі коментатори говорять, що для цих ударів могла бути використана «Паляниця», але це каже хіба що про їх обмежену фантазію (цих коментаторів).
Західні дослідники та окупанти докупи вважають, що Сили оборони України використовують навіть кілька типів реактивних БПЛА і вже тривалий час.
А одну неполіткоректну приказку початку 2010-х років можна так перекласти на новий лад – «Дякую тобі, Боже, що я не маю знати, як звучить приліт модернізованого «Нептуна» по наземній цілі».
Коли Reuters написало, що Індія продає 155-мм та 125-мм снаряди Україні, то по суті відкрило «секрет Полішинеля».
Бо снаряди явно індійського походження на офіційних фотографіях ЗСУ «світяться» уже майже рік.
З’явилась новина, що Україна «веде консультації по Єврофайтерам», і тут виникає питання, чи не запізно.
Є такий ланцюжок: у лютому 2023 року експерти RUSI на тлі формування «авіаційної коаліції» заявляли, що Велика Британія могла б передати України певну кількість «старих» як по місцевим міркам Eurofighter Tranche 1, якраз гарних для задач ППО; а у грудні 2023 року британське Міноборони заявило, що ці літаки утилізує, бо Україна не давала на них запит, і оце все.
Якщо приблизно, то за поточними контрактами темпи виробництва нових «Єврофайтерів» для країн Європи складають десь по десятку літаків на рік.
Росіяни завдали удари по Запоріжжю та околицям керованими авіабомбами у ніч на 23 вересня 2024 року, тут ворог міг мати два мотиви:
«ізоляція зони бойових дій» для підтримки обмежених спроб наступу;
ставка на максимальне руйнування інфраструктури прифронтових регіонів.
Сумська ОВА повідомляє про масштабну евакуацію людей із 10-км прикордоння, зокрема міста Глухів.
Це може означати, що ця зона у відносно близький час може перетворитись на зону активних бойових дій, особливо на тлі розширення масштабів Курської операції ЗСУ.
Сама Курська операція стабільно виконує свою головну та єдину мету – перенесення війни на територію РФ без необхідності провадити «операцію під чужим прапором».
Характер дій окупантів на Вугледарському та Курахівському напрямку вказує на те, що вони прагнуть «вирівняти фронт» перед поновленням наступальних дій на Покровськ.