Ситуація на Курському напрямку динамічна
Росіянам вдалося сформувати угрупування військ на 45 тисяч. Воно складається з частин, які були зосереджені у Курській області, десь 11 – 15 тисяч бійців, перекинутих з фронтів та завезених елітних частин морської піхоти повітряно-десантних полків. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
Це дало змогу росіянам через місяць бойових дій перейти до контрнаступу на 4-х напрямках – двох з півночі, та по одному з заходу і південного сходу.
Той напрям, який був з півночі, спрямований на село Снагость. Ворогу вдалося його захопити, і далі поширювати наступальні дії на схід від цього населеного пункту. Завдяки цим діям російське військо захопило до десятка населених пунктів, які раніше контролювали Сили оборони України. Також росіяни деблокували свої війська в районі селища Глушкове та пробили суходільний коридор, щоб налагодити логістику військ, які перебували в районі, обмеженому рікою Сейм, Глушковим і Тьоткіним.
У зв’язку з цим Сили оборони України провели наступальні дії й завдали удару по угрупуванню росіян, яке діяло в районі Глушкового. Сили оборони ведуть запеклі бої і просуваються до цього міста.
В цілому, на Курському напрямку відбуваються динамічні бойові дії, які характеризуються для СОУ переходом від мобільних наступальних дій до мобільної оборони. Це означає, що відбувся перехід основних сил до оборонних дій, а на деяких напрямках, як у селищі Глушкове, – завдання контрударів.
Територія, яку контролювали ЗСУ, зменшилася до 1200 кілометрів квадратних. Контрнаступ дозволив росіянам налагодити логістику в районі ведення бойових дій. Це забезпечує для ворога перспективу подальшого просування. Тому, щоб бути ефективнішими, росіянам треба збільшувати угрупування військ.
За оцінками західних експертів, Росії потрібно 80 – 120 тисяч бійців, щоб відсунути СОУ до кордону.
Цілі, які досягла Україна до того, як росіяни пішли у контрнаступ
Перша. Відбувся успішний превентивний наступ у Курській області для того, щоб зірвати наступ окупаційного війська на Сумському напрямку. Тут треба згадати, що декілька місяців тому заступник начальника ГУР генерал-майор Вадим Скібіцький заявив, що ворог має два плани наступальних дій – на Харківському та Сумському напрямках.
На Харківському – росіяни здійснили наступ на 10 кілометрів, а з травня не можуть більше просунутися. Українське угрупування з 15 тисяч бійців на Курщині за місяць пройшло в глибину 35 – 40 кілометрів, по фронту – 45 кілометрів і взяло під контроль 1300 квадратних кілометрів.
Друга. Наступ СОУ змусив збройні сили Росії перекинути з фронтів десь 15 батальйонів (близько 7 – 10 тисяч військових) у Курський регіон. Отже, знизився потенціал ворога на інших фронтах в Україні.
Третя. Вдалося сформувати буферну зону. Район Суджі Росія використовувала як військовий хаб для зосередження сил і засобів, які потім діяли на Харківському і Сумському напрямках.
Четверта – міжнародні наслідки:
Україна показала, що здатна вести наступальні дії попри те, що допомога союзників зменшилася; ми маємо актив на подальші переговори з Росією щодо зупинення бойових дій та обміну територіями. Крім того, вдалося накопичити обмінний фонд до 600 військових; удар по іміджу безпосередньо Владіміра Путіна, як управителя, який забезпечує стабільність та розширення територій. На ядерну державу зайшли чужі війська, що було неприпустимо, а тому підірвало політичний імідж Росії; перейдена червона лінія, про яку говорив Путін. Мовляв, що якщо хтось зайде на їхню територію, то це означатиме початок війни між Росією і НАТО. Цього не відбулося.
Крім того, Курська битва часів Другої світової війни і зараз – перегукується, а це може бути фактором, який буде змінювати подальший хід війни.
Ці бойові дії значно підвищили моральний стан українців та союзників, і навпаки – пригнітили стан глибинного російського народу. У всіх війнах цей фактор теж дуже важливий.
Перспектива бойових дій у Курській області
Оскільки угрупування росіян вже більше, ніж українське, то основне завдання СОУ – утримати буферну зону, а також, можливо, збільшити її завдяки району між рікою Сейм, Тьоткіно і Глушковим. Це означає, що основні сили займаються обладнанням фортифікацій, мінуванням тощо, а на слабких напрямках оборони ворога – проводяться контрнаступальні дії.
Щодо перспектив наступу будь-де говорити можна лише в тому випадку, якщо зміниться ситуація з ресурсним забезпеченням бойових дій СОУ. У нас є серйозні проблеми з допомогою від союзників, не вирішена внутрішня проблема щодо мобілізації, є суттєва недоукомплектованість бригад, які ведуть бойові дії, на лінії зіткнення, це також не дозволяє формувати резерви.
Для того, щоб ми перехопили ініціативу на фронтах, потрібно до кінця року здійснити таке забезпечення. Тобі б Сили оборони України могли досягти цілей оборонної стратегічної операції – зупинити просування ворога та знищити якомога більше озброєння і живої сили противника.
Якщо вдасться сформувати резерви до кінця року, то у 2025 році можна буде здійснювати деокупаційні операції.