Киевская правда

Депутат розповів, у чому загроза збільшення тривалості підготовки мобілізованих і як це вирішити

Депутат розповів, у чому загроза збільшення тривалості підготовки мобілізованих і як це вирішити

В Україні почали говорити, що треба більше часу для підготовки новобранців.

Для того, щоб збільшити термін військової підготовки мобілізованих в Україні, необхідно збільшити їхню чисельність. Якщо цього не зробити, бойові частини довше залишатимуться без поповнення.

Таку думку висловив секретар Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, полковник СБУ Роман Костенко у коментарі агентству «Уніан».

За його словами, якщо збільшити навчальні цикли, це призведе до того, що частини Збройних сил України на деякий час залишаться без поповнення особового складу.

«Тому необхідно буде залучити більше людей для того, щоб підтримати військові частини у повному складі», – підкреслив він.

Полковник зазначив, що деякі чоловіки старші за 50 років іноді краще навчаються та є фізично витривалішими, ніж молодші призовники. Водночас для бойових підрозділів більше підходять молодші військовослужбовці, оскільки «сучасне поле бою вимагає відповідного мислення та вміння користуватися новітньою технікою».

Також Костенко звернув увагу на те, що наразі підготовка новобранців обмежується базовими військовими навичками.

«Нині навчання новобранців включає лише «мінімалку» – володіння автоматом, копання окопу та ведення вогню по ворогу. Це базові речі, але необхідно переглянути програми підготовки, адже кожен військовий має різні спеціальності та завдання: пілот, інженер, піхотинець, десантник, морський піхотинець – це різні професії», – зазначив він.

Полковник наголосив, що підготовка пілота триває довго, тоді як піхотинця можна навчити за кілька місяців, після чого він зможе здобути бойовий досвід фронті, що значно підвищить його ефективність.

Війна без війська – неминуча поразка. Військо без поповнення закінчиться дуже швидко, й далі – дивіться пункт перший. А поповнення – це саме ті, хто досі не вирішив, іти воювати чи ні. Дивно при цьому, що абсолютно очевидні речі так і не стають основою для ухвалення подальших рішень.

Про специфічний запит на справедливість і причини небажання служити пише Леся Литвинова в статті на ZN.UA «Мобілізація: чому українці не поспішають іти служити і чи можна це змінити? Результати соцдослідження».