https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/9cb368b8b760eba77d74f7079fa3865e.git
Вранці 4 вересня росіяни атакували Львів, є загиблі та поранені. Водночас ворог не припиняє тиснути на фронті, а Україна досі не отримала дозволу від союзників на використання далекобійної зброї для ударів по об’єктах на території РФ Зміст
Удар по Львову Ворог продовжує цілеспрямовані терористичні ракетні удари по нашій країні. Харків, Суми, Полтава, сьогодні Львів. І знову від ворожих ракет постраждали і дорослі громадяни, і діти. На жаль, є загиблі. Будинки, які були уражені у Львові, не мали жодного відношення до військового призначення. Звісно, мета зараз у ворога одна — це залякати такими кривавими діями наше суспільство, підірвати стійкість до спротиву, але зрозуміло, що це не вдасться. З приводу роботи нашої протиповітряної оборони: цілей сьогодні вночі було 42, силами нашої протиповітряної оборони було збито сім ракет і 22 безпілотних літальних апарати противника, не вдалося знищити дві аеробалістичні ракети «Кинжал», дві ракети Х-22. Також було збито чотири з шести крилатих ракет Х-101 і всі три крилаті ракети «Іскандер-К».
Фактично показники високі, але те, що прорвалось через нашу ППО, наробило великої шкоди і великої біди. Тож на тлі цього зрозуміло, що Україні потрібні, звісно, дозвіл на те, аби бити по об’єктах на російській території, де можуть дислокуватися ці пускові установки. Україні також потрібно, щоб західна протиповітряна оборона перехоплювала російські ракети в прикордонних областях України, зокрема ті ракети, що летять на Львів також могли бути перехоплені польськими Patriot, ну і більше засобів ППО від партнерів.
У цьому сенсі показово, що Німеччина сьогодні підтвердила, що є замовлення на 17 систем протиповітряної оборони IRIS-T у різних конфігураціях для Збройних сил України.
Покровський напрямок Сьогодні буду говорити лише про дві ділянки з восьми, де ворог намагається вести наступальні дії, насамперед це Покровський напрямок. За пів року тут вклинення в нашу оборону десь на 30 км, за останній місяць просування на 4 км, з цих 30 км ширина вклинення — 20 км. І тут якраз все сконцентровано на просуванні на Покровськ, через який живиться наш і східний фронт на Донбасі, і південь. Та до Покровська десь до 8 км, і якщо раніше все-таки основні зусилля були скеровані якраз на русі на Покровськ, Мирноград, Гродівка і Новогродівка, яка була залишена нашими військовими, то зараз акценти дещо змінилися.
За останні дні ворог намагається діяти на південному фланзі в бік Селидового і по лінії Мемрик, Лицинівка, Карлівка. Можна сказати, що оборона Селидового тримається, є стримування противника перед цією лінією між Українським і Галицинівкою. І все це за рахунок підрозділів частин, які були перекинуті на цей напрямок, і до речі, були контратаки поблизу Долинівки, де було посунуто просування противника і відбиті деякі наші позиції.
Також є відхід наших окремих підрозділів, аби уникнути оточення по лінії Карлівка-Красногорівка. У бік висот поблизу Бажання першого, Бажання другого. Це, власне, лінія оборони, яка проходить по східному березі річки Вовча, де ворог намагається тиснути на нашу оборону. Але там насправді ще невідомо, в яку сторону будуть хилитися шальки бойових дій.
В цілому Покровський напрямок вкрай складний, але головне, що треба сказати, що динаміка просування противника, попри оцю високу інтенсивність бойових дій, насправді сповільнилася, що є в принципі ознакою того, що перекидання наших резервів і, напевно, більш цілеспрямований підхід до управління військами дається в знаки.
Вугледар
І ще один напрямок — це Вугледар. Де так само зараз останнім часом стало достатньо складно, тому що ворог намагається здійснити оточення з двох напрямків. Ми знаємо, що тривалий час фронтальні атаки противника не мали успіху. Тому що Вугледар перебуває певним чином на височині, навколо нього відкрита місцевість і будь-які спроби противника там танковим колоннами чи іншими способами йти по мінним полям, вони звісно були безперспективними. Ми знаємо, що одна з російських бригад морської піхоти двічі була там знищена на цій ділянці, але зараз ворог дещо змінив підхід і намагається просуватися від Водяного. Це якраз північно-західний напрямок від Вугледару, і ще один напрямок — це Павлівка, Пречистівка, там у противника були певні успіхи останнім часом, проте подальший рух противника від Пречистівки обмежує річка Кашлагач. І все це зараз відбувається в динаміці.
В чому ризики. Якщо, умовно кажучи, просування по цих двох напрямках із заходу, зі сходу противника буде відбуватися, то фактично немає сенсу захоплювати Вугледар. Просто за рахунок перерізання логістики створюється загроза для нашого гарнізону у Вугледарі. Але скажу, що ці ризики настільки хрестоматійно читаються, і Генштаб, звісно, їх бачить. Я думаю, що будуть вжиті контрзаходи, аби динаміка не була на користь противника.
Дозволи на застосування далекобійної зброї Аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак висловився стосовно того, чи можна стверджувати, що на цьому етапі у нашого військового політичного керівництва є шанси переконати партнерів зняти заборони на використання далекобійної зброї. Та на чому базуються ці заборони.
«Якщо дуже коротко, як це не прикро, але наші партнери, іноді ми говоримо: наші союзники, вони не вважають, що це їх особиста війна. Україна не має прямих союзних зобов’язань, але, дійсно, є низка моральних зобов’язань, гуманітарних зобов’язань, обіцянок відповідно до Будапештського меморандуму. От все це, можна сказати, змушує наших партнерів нам допомагати, але тим не менш вони не вважають цю війну своєю війною. І оскільки вони так не вважають, вони намагаються не йти на такий ризик, який їм здається занадто великим. Занадто великий ризик — це пряме зіткнення, така ситуація, яка може з обох боків трактуватися як пряме зіткнення одної ядерної країни з іншою ядерною країною. Ну от вони намагаються уникнути, але це поле широке і сіре: де можна вважати, що є зіткнення, де його немає, що можна, що не можна, тому процес йде», — сказав він.
Аналітик вірить, будуть розширені дозволи, при чому, що ці розширення будуть швидкі, але «не такі кардинальні, як ми думаємо».
«Не в один етап. Тобто буде така ж кардинальна ситуація, як із Харковом, але дозвіл буде не такий, можливо, як ми зараз очікуємо. Я не виключаю, що навіть під час оцієї сесії Генеральної асамблеї ООН, там може бути щось анонсовано. Але це може бути не такий великий універсальний дозвіл, а щось конкретне про конкретні цілі. Тобто цей процес йде, і судячи з того, як західні політики реагують, як особисто Джозеф Байден, на що він звертає увагу, він звернув увагу на Полтаву, це означає, що до нього доносяться певні рішення і, можливо, його рука підпише певну директиву стосовно чергового дозволу. Був Харківський дозвіл, можливо, буде Сумський дозвіл, Полтавський дозвіл, щось таке, напевно, буде. Якщо говорити про універсальний дозвіл, треба з цим працювати, це, на жаль, важко», — вважає аналітик.
Використання ППО Польщі для збиття російських цілей над Україною Польська сторона, як член НАТО, не хоче втручатися в цю війну в такому прямому вигляді, і тому якраз сподівання наших політиків тиснути на польських партнерів, я думаю, що будуть безрезультатними.
«Ну, якщо почути, що говорить міністр закордонних справ в Польщі. Там є такий акцент, що це може статись. Тобто я думаю, що в польському керівництві зараз йдуть, можливо, це навіть партійні дискусії, різні частини політичного спектру дискутують це питання. В принципі я не виключаю, що це можливо. Та ідея, яка обговорюється в рамках більш інтегрованої європейської системи протиповітряної оборони, що на зону дії цієї оборони в глибину, на на відстані від кордонів НАТО в бік України, що можуть бути певні дії. Я думаю, вот це може бути, от приблизно так, як Харківський дозвіл Сполучених Штатів, він говорить, що якщо російський літак з КАБом відверто летить в бік України і наближається до кордону, його можна збивати, на аеродромі не можна збивати. От я не виключаю, що щось таке може бути, це дискутується, але поки не прийнято», — каже аналітик.
Він вважає, що певне рішення можливе, воно знову ж не буде для України кардинальним. Наприклад, що будуть захищати Львів — можливо, ні, але може бути щось схоже на Харківський дозвіл.
Задіяння американських пілотів на винищувачах F-16 Ми розуміємо, що ці літаки можуть виконувати функції протиповітряної оборони, зараз ми знаємо, що літаки нам надійдуть, але питання з персоналом, з обслуговуванням, з пілотами. Адміністрація Байдена сказала про те, що вона проти того, аби цивільні підрядники діяли в Україні і обслуговували F-16, хай це займаються європейці. Але все рівно, напевно, існують якісь шляхи, напрямки, де потенціал європейських країн чи Америки може бути використаний. Аби на наш потенціал з F-16 був набагато ширший, і не спирався лише на кількість тих пілотів, яких ми самостійно підготуємо у складі наших Повітряних сил.
«Я думаю, якщо у сукупності всі ті обставини, які тут існують, брати, все ж таки те, що іноді здається, що це найманство, що тут якісь спеціальні загрози, саме в зв’язку з тим. Я скажу, що для того, щоб визнати людину найманцем, там дуже багато критеріїв, там штук п’ять, сім цих критеріїв, це не так вже і просто. І тут все ж таки головне те, що Росія всіх іноземців, які до них потрапляють в будь-якому виді, вона вважає своїми заручниками, і тут основний критерій безпека тих людей, іноземців, які можуть обслуговувати і літати на цих літаках. І таке бачення, яке, воно в рамках от того, що я говорю, все це базується на дуже старій уяві Сполучених Штатів про те, що їм не потрібно залучатись до чужих війн, і це головне, як відбувається: не те, що там військ не повинно бути, а американці не можуть без прямої санкції приймати участь у чужих війнах, інакше це затягує державу», — розповів Олексій Їжак.
Виключенням є ситуації, де є прямі союзні зобов’язання. За його словами, як, зокрема, Вашингтонський договір, договір із Австралією, Новою Зеландією, Японією. Також він нагадав, що американські юридичні особи, американські оборонні компанії без прямої санкції не можуть працювати у зоні конфлікту.
«У чому тут оптимізм. Були повідомлення влітку, що Сполучені Штати, адміністрація Байдена розглядає, наприклад, можливість роботи оборонних компаній американських на території України. Тобто це розглядається. У тому ж сенсі я не виключаю, це це от питання одного рівня і використання персоналу для обслуговування, і навіть пілотів. Я думаю, головний критерій тут все ж таки безпека і те міркування, на скільки пілоти будуть у безпеці, наскільки вони будуть захищені від російських ударів, від російської агентури, від російських впливів, взагалі. Це комплексне питання, воно і є ключовим. Я думаю, якщо, все ж таки перші з’являться європейські пілоти, але Сполучені Штати мають тут сказати головне слово, що вони з цим згодні в цілому», — вважає аналітик.
Тобто фактично ці заяви американських політиків, окремих американських ветеранів, військових, які говорять про те, що вони готові виконувати бойові місії в Україні на літаках. Власне, якраз існують певні правові обмеження, які начебто жорсткі, а з іншого боку, досить розмиті. І тоді треба знайти варіант, аби закордонні громадяни могли виконувати роботу і по обслуговуванню F-16, і воювати на цих літаках в українському повітряному просторі.
«Я думаю такі варіанти можливі, тому я просто хотів сказати, що це не пов’язано з ідеєю найманства, ті люди, які будуть літати в Україні. Ліндсі Грем назвав цю формулу: допомагати Україні — боронити свободу. Це не за гроші, от в найманстві там є такий ключовий критерій, що основне, для чого люди це роблять — це за гроші, ні, тут основне не за гроші, хоча гроші звичайно в будь-якій справі важливі. Механізми існують, і головний аспект цих механізмів — їх безпека. От так само, наскільки безпечно доставляти зброю, наскільки безпечно витрачати американські гроші оборонними компаніями на території України, і наскільки безпечно американському персоналу і цінному персоналу. Я просто нагадаю, персонал то є американський, але пілоти — це дуже цінний персонал, і, звичайно, такий персонал є пріоритетом для російських атак. От це питання головне, і я думаю, як Україна дасть переконливі гарантії, що це безпечно, всі інші юридичні, фінансові питання можуть бути вирішені», — зауважив аналітик Національного інституту стратегічних досліджень.
Курська операція та перегляд Росією ядерної стратегії Олексій Їжак проаналізував заяви РФ щодо перегляду ядерної стратегії.
«Там кілька пластів цієї проблеми сходяться одночасно. Якщо говорити про риторику, вона буде змінюватись. Якщо говорити про ті критерії, які в російських документах базових, оборонного планування, у воєнному задумі, там прописані критерії використання ядерної зброї, я думаю, вони не сильно зміняться. Той факт, який зараз бачать багато фахівців, політичних і воєнних, те, що ядерна зброя не має паралізуючої дії, тобто зір удава не створює гіпнозу на кролика. В принципі і В’єтнам це показав, коли на нього Китай нападав, і багато було менш вагомих причин так вважати. Але зараз ми просто бачимо, по-перше, ядерна зброя не паралізувала здатність України до оборони, хоча Росія прямо про це говорила. І більше того, виявляється, що ядерна зброя не є гарантією проти захоплення території, якщо вона тільки не становить загрози самому існуванню російської держави. Хоча я думаю, те, що бентежить фахівців у світі, вони не знають, а що буде, якщо це неядерне вторгнення буде становити загрозу самому існуванню ядерної держави, такої, якою є Росія, чи вона використає ядерну зброю чи ні», — сказав аналітик.
Він зауважив, що є ще третій аспект.
«І ще є третій аспект, який, я думаю, всі чекають, і нам це всім буде цікаво подивитись: чи захищає ядерна зброя ядерну країну від розпаду. Радянський союз вона не захистила від розпаду, хоча є інші країни, які вважають, що наявність всередині ядерної зброї якось захищає владу і захищає територіальну цілісність від внутрішніх загроз», — додав Олексій Їжак.
Залиште коментар