Фахівці звернули увагу на низку революційних рішень, які вплинули на подальший розвиток школи будівництва американських субмарин. Це стосується як гідродинаміки конструкції, так і електронного обладнання.

Процес технічної еволюції підводних човнів, який привів до сучасних моделей на озброєнні ВМС США, багато в чому заснований на дослідженнях і розробках, проведених десятиліття тому. Одним із ключових етапів цієї еволюції став експериментальний підводний човен AGSS-569 USS Albacore. Докладніше про технічні рішення, втілені в цій субмарині, розповіли оглядачі Defensa, побувавши всередині апарата.

Підводний човен AGSS-569 USS Albacore розробили ще наприкінці 1940-х років з метою перевірки нових гідродинамічних концепцій і конструкцій. Його корпус спроектували за образом тунця, що дало змогу значно поліпшити гідродинаміку і знизити випромінюваний шум.

Однак програма пішла набагато далі і послужила для перевірки конструкторських досягнень, які торкнулися рулів, гребних гвинтів, внутрішніх аспектів та інших аспектів таких складних суден, як підводні човни.

Фото: Відкриті джерела

Будівництво човна почалося 1949 року, і з 1953 до 1972 року його активно використовували для експериментів і випробувань.

«Саме після Другої світової війни було вирішено досліджувати та інвестувати в те, що на той час було революційним за своєю формою», — пишуть експерти.

На AGSS-569 Albacore було перевірено і впроваджено безліч технологічних нововведень:

Корпус
Застосування інноваційних гідродинамічних концепцій дало змогу досягти високих швидкостей під водою. Корпус було виготовлено зі спеціальної сталі, що забезпечує міцність і довговічність.

Рулі
Вперше було протестовано систему Х-подібного керма, що забезпечує поліпшене керування.

Рушії
Попри використання традиційних дизельних двигунів, конфігурація подвійного гребного гвинта і лопатей дала змогу домогтися високої ефективності та маневреності.

Електроенергетична система
Підводний човен був оснащений потужними батареями з п’ятисот елементів, що живили 7500-сильний електродвигун.

Гідролокатор
У 1962 році було встановлено експериментальний гідролокатор DIMUS, що стало важливим кроком у розвитку підводної навігації та виявлення.

Фото: Відкриті джерела

Подальші випробування USS Albacore дали змогу зібрати дані про вплив форми корпусу на такі аспекти, як випромінюваний шум, швидкість і прискорення. Ці дані зіграли ключову роль у розробленні наступних моделей підводних човнів, таких як клас Barbel, який став останнім класом дизельних підводних човнів ВМС США.

Важливо

Субмарина ВМС США вперше вийде на бойове чергування з підводним дроном на борту