https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/f737d8b1c259c17220557ca0e7cba864.git
Німеччина направила військові кораблі у Південно-Східну Азію: чому? Зміст
Минулого тижня Німеччина направила два військові кораблі у Південно-Східну Азію. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус сказав, що країна зробила це для того, щоб продемонструвати свою присутність у регіоні, гарантувати свободу судноплавства і вільний прохід торговими шляхами.
Німецькі кораблі доповнять присутність в цьому регіону кораблів ВМС США, Британії та Австралії. «Ігнорувати ситуацію, не показувати присутність в регіоні задля підтримки міжнародного порядку, заснованого на правилах, це не варіант для Німеччини».
Чому це місце таке важливе? Бо саме через Південно-Східну Азію пролягає найбільший світовий морський торговельний маршрут — між країнами Східної Азії (Японія, Корея, Китай) і Європою, Африкою і Близьких Сходом через Південно-Східну і Південну Азію. Це близько третини всієї світової торгівлі. Крім того, половина нафти у Китай приходить цим саме маршрутом.
Маршрут пролягає через Південнокитайське море, Малаккську протоку з Сингапуром, повз індійські Нікобарські та Андаманські острови, а також частково — через Тайванську протоку. Китай активно тисне у Південнокитайському морі на всіх сусідів, посилює свою військову присутність в Індійському океані (і вже витіснив Індію з Мальдів), щоб бути «хазяїном маршруту». Бо розуміє, що в разі прямого зіткнення з Індією чи США блокада маршруту може призвести до швидкого колапсу КНР.
Читайте також: Блінкен, гітара і вибори

Ключові країни регіону співпрацюють з США у кількох форматах, щоб протидіяти потенційній агресивності Китаю — AUKUS (Австралія, Британія, США), група I2U2 (Індія, Ізраїль, США, ОАЕ), Чотиристоронній діалог з питань безпеки (Австралія, Індія, Японія, США). Також Індія укріплює свою військову інфраструктуру на названих групах островів.
Тепер прийшов час Європи втрутитися. Період невизначеності в США змушує європейські країни шукати більшої суб’єктності в ключовому для світової економіки й торгівлі регіоні.
Китай і європейські країни в активному пошуку нового балансу власних відносин. Кожна зі сторін намагається змінити баланс відносин у свій бік.
Читайте також: Війна РФ проти України може спричинити черговий конфлікт між Китаєм та США
Китай активізує роботу своєї шпигунської мережі в Європі, намагається посилити суперечності між США і Європою, посилює (слідом за Росією) контакти з ультраправими та ультралівими. Але при цьому КНР боїться руйнувати свої економічні контакти з Європою. Адже на ЄС припадає чверть китайського експорту, а європейські інвестиції в його економіку наразі найбільші. Тому крім агресивних кроків КНР активно вдається до посилення власного корпоративного і політичного лобі, а також веде активну дипломатичну гру. Мета одна — Європа не має опинитися в таборі з США в разі протистояння з Китаєм.

ЄС намагається знизити економічну залежність від торгівлі та інших операцій з Китаєм, інтенсифікуючи контакти з Індією і країнами Південно-Східної Азії (Вʼєтнамом, Філіппінами, Індонезією), які переживають свою хвилю швидкого економічного зростання, а також поступово нарощують контакти з Африкою, де останні роки відбувався російсько-китайський наступ.
Тому військова присутність в регіоні, де Китай регулярно вдається до провокацій і силового тиску проти майже усіх сусідів — цілком адекватний крок, щоб продемонструвати серйозність намірів європейських країн не давати Китаю переходити «червоні лінії».
Бо війна в цьому регіоні може мати руйнівні наслідки для світової і європейської економіки, а також остаточно покласти край глобалізації у тому вигляді, до якого ми звикли після 1991 року і краху «соціалістичного табору».
Джерело
Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Залиште коментар