У своїх роботах втілював дух української нації

Боєць Нацгвардії, скульптор, художник і музикант Антон Дербілов (позивний «Патрік») загинув 6 квітня 2023 року у боях за звільнення Кремінної Луганської області.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/ee787b8feb403e25161f0c16e38b817b.jpg

Антон народився 18 серпня 1979 року в Харкові. З 15 років почав займатися історичною реконструкцією. Тоді ж його і стали називати «Патріком».

«Я тоді дуже захоплювався ірландськими казками, легендами, і в мене був улюблений персонаж — Чорний Патрік. І друзі почали мене так звати. Потім я займався страйкболом під час, як я це називаю, першої війни у 2014 році, і мене в цій команді теж звали Патріком», — зазначав чоловік.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/91b25abca74bd9713a941cb3d112a32b.jpg

До повномасштабної війни Антон вів дуже активне суспільне життя. Протягом багатьох років він займався унікальною за технікою виконання військово-історичною мініатюрою, що поєднала жанрові і стилістичні ознаки ювелірного та декоративно-прикладного мистецтва. У цих невеликих за розміром роботах чоловік втілював дух нації і її героїчний менталітет.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/840b63a3802999615ac1a843e7296415.jpg

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/6d34774bb26eb83f653a3bbe804f13cd.jpg

Його талант був високо оцінений оточуючими — вироби митця були популярними серед колекціонерів і виставлялись на аукціонах. Дербілов створював і портрети видатних гетьманів та полководців України. Антон співпрацював і з українськими, і з міжнародними виробниками — частину його моделей, наприклад, замовляли в Британії.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/6512543527a72e032ec01129796b927e.jpg

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/162089f222e523acedd7b1fd442c61bf.jpg

«Я зробив усіх українських історичних діячів. Це були бюсти. Я робив, зокрема, гетьмана Хмельницького… Мені доводилося створювати штаби всіх видатних діячів, наприклад, Наполеона, а також — штаби всіх держав, що брали участь у наполеонівських війнах. Це і британці, і прусаки, і австрійці», — казав скульптор.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/90b314882ef522b17b8b8e270491d6a9.jpg

Антон розповідав, що йому найцікавіше було робити бюсти українських діячів. «Ми навіть брали з ними участь у зйомці фільму «Конотопська битва» — там наші фігури у кадрі. Наприклад, фігурка гетьмана Виговського на коні, який проводив цю битву», — зазначав він.

Митець працював із спецматеріалами, серед яких — олова, модельна пластика чи смола. Антон виготовляв ексклюзивні речі і тиражовану продукцію. Багато його творів виконані у співтворчості з дружиною Катериною, також художницею.

Чоловік заснував із нею творчу студію Sirko Toys. Разом вони створили тисячі унікальних моделей олов’яних солдатиків — від епохи античності до ХХ століття.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/befdd8af9c1c1b8ba02c29f54829576c.jpg

Окрім цього, Антон грав на укулеле в харківському гурті «Alcohol Ukulele». Також він брав участь у фестивалях і виставках, проводив майстер-класи по всій Україні, займався танцями. Добре знався на військовій історії, відповідній уніформі, різних навичках бою, що були притаманні тій чи іншій культурі або епосі.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/12dd7ac0d7e9774d45015d044cead5e2.jpg

«Колись я сам навчався фехтуванню, рукопашному бою. Більше для того, аби дізнатись, як солдати у минулому мали виконувати ті чи інші вправи, битися, де вони мали повзати, як тримали зброю. Було дуже цікаво пройти це самому. Але я ніколи не розраховував, що доведеться все це робити власноруч на війні», — казав скульптор.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/69336585b4585982b0d8cc50f464aa1b.jpg

Перед російським вторгненням в Україну митець виконував чергове замовлення на скульптуру. Спочатку він не знав, що робити, але вже наступного дня почав шукати по Харкову, де можна стати до лав українського війська.

«Я був у штабі ТрО, але вони вже були порожні. Намагався потрапити у військкомати, але вони вже були закриті. Ті підрозділи, які сформувалися у найперші день-два, вже поїхали на передову. 26-го я зміг потрапити до 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України, що якраз набирала бійців. Вони прийняли мене», — казав Антон.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/a435bf29c0f4bb4b981e02b92a7203bc.jpg

Антон проходив службу як солдат-стрілець Нацгвардії. За словами побратима «Бороди», після того, як почалася повномасштабна війна і «Патрік» пішов добровольцем на фронт, він швидко навчився військовій справі.

Сам митець зазначав, що у тому підрозділі, куди він потрапив, він знайшов справжніх друзів, і що він цінує та пишається кожним з членів цього колективу.

«Перші 100 днів повномасштабної війни я обороняв саме Харків, стояв зі своїм підрозділом на Окружній дорозі, ми чекали на атаку ворогів. Були готові відбивати танкову атаку. Так ці дні і пройшли: ми чекали наступу, готували укріпрайони, робили бліндажі, будували біля Харкова таку собі фортецю», — казав Антон.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/e6f4315b29b047a0aefbbf15b4fab312.jpg

Потім його з побратимами направили під Балаклію, де вони пробули все літо. З 6 вересня 2022 року вони пішли у наступ. Підрозділ Антона першим заходив до Балаклії, звільняв Ізюм та Борову.

«Дуже важливий був момент, коли ми звільнили Балаклію! Це такі спогади! Люди там і на коліна падали, і обіймали нас, всі плакали… Потім був Ізюм. Ми пройшли купу дрібних селищ від Ізюма до Борової, входили у Борову через Підлиман», — зазначав «Патрік».

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/6fc861f26b016ae162d15c0fa8ed4167.jpg

За його словами, найважчим був бій, коли вони брали саме Підлиман.

«Там у нас був перший масштабний бій з танками, де мали перших загиблих і поранених хлопців. Відбили три танкові хвилі і потім десь п‘ять днів витримували натиск противника: нас постійно обстрілювали, ми ходили до росіян у розвідку, прощупували оборону противника у самій Боровій. Потім нас розблокували. Тобто бригада, яка мала рухатись на саму Борову, звільнила її і ми змогли вийти з оточення», — казав чоловік.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/4be386ff4be4cf257181f40aed7cb91b.jpg

Як зазначив нацгвардієць, потім були дуже запеклі бої під Кремінною. Він відмітив, що там було дуже важко і психологічно, і фізично.

І саме у боях за звільнення Кремінної він загинув — 6 квітня минулого року внаслідок мінометного обстрілу Антон отримав поранення, несумісні з життям.

«Він вже не мав з нами виходити, так склалися обставини. Пішов на завдання — і ось миттєво обстріляли. На жаль, уламок влучив йому у голову», — заявив «Борода».

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/59ecfea10f1dec805474e936b75f54a7.jpg

Церемонія прощання з Антоном Дербіловим пройшла 12 квітня 2023 року у Харкові. Його поховали на Алеї Слави.

За життя чоловік неодноразово отримував військові нагороди — медалі «За хоробрість у бою», «Незламним героям російсько-української війни» та за «Доблесну службу».

І після смерті захисник отримав ще одну відзнаку — указом Президента України Володимира Зеленського №821/2023 від 18 грудня 2023 року солдата НГУ було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/9176041b91f0b38c0689ef34780b0a5b.jpg

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/83f006a7ca6a8b1758af963eeb45bd2c.jpg

Без турботливого батька залишилося три доньки.

«Він був гордим левом. Себе він любив дуже сильно, але всі ми знаємо, що не було нічого, щоб він любив більше за нас і за свій дім, який він захищав… і захистив», — сказала донька «Патріка» Софія.

За словами побратима Максима Матвієнка, Антон був найхоробрішим бійцем з них усіх і завжди йшов уперед.

«Навіть у найскладніші моменти йому вдавалося своїми жартами і своїм настроєм показати приклад людям. Він завжди посміхався, жартував, підставляв іншим плече, підтримував їх», — зазначив Матвієнко.

Відео: Ґвара

Ті, хто знав чоловіка, завжди пам’ятатимуть його нестандартною і яскравою людиною з лицарською душею.

«Я вважаю, що Антоша прожив за своє життя кілька життів: і як музикант, і як скульптор. Антон — це світло, це — концентроване світло», — сказала подруга Яна Черевань.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/69edb35661601c18f93e87aa57b23a06.jpg

Вічна пам’ять Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Anton Derbilov, «Ґвара медіа», Харківський художній музей