Співачка Оля Полякова вирішила повертати молодшу дочку, яка вчиться в лондонській школі, в Україну. Виконавиця каже, що Аліса, якій знайшли тимчасовий прихисток від війни у Великій Британії, пробуде в закордонній школі лише до літа. І далі – приїде вчитися в Україну.

Співачка зізналася, що адаптація дочки за кордоном проходить дуже важко – дівчинка весь час проситься додому. І в телефонних розмовах навіть дорікає, що мама її «віддала в дитячий будинок». Про це Полякова розповіла OBOZ.UA під час закритого показу документального фільму режисера Алана Бадоєва «Довга доба». На презентацію картини співачка прийшла зі старшою донькою Машею, яка також жила в Англії, ставши студенткою музичного коледжу, однак згодом повернулася в Україну.

– Олю, кому Маша першому сказала, що не хоче жити в Англії і планує повернутися?

– Нікому не говорила. Вона просто, провчившись рік у Великобританії, вирішила вступати в американський Berklee College of Music і, коли вже зрозуміла, що її беруть, зізналася: «Я кидаю лондонський виш (на хвилиночку, найкращий з музики в Англії), але їду в крутий американський. А доки в мене буде рік перерви, любіть мене і хваліть».

– Як видно з того, як ви спокійно про це розповідаєте, у вас добрий емоційний зв’язок із Машею, ви їй довіряєте і схвалюєте її рішення. Як досягається таке взаєморозуміння?

– Вона просто дуже хитра. Це покірне телятко, яке ссе 50 мамок (сміється). Вона для себе усвідомила в дитячому віці, що повинна зображати слухняність. І так себе поводить. Тому коли я гримаю: «Машо, не роби цього». Вона спокійно: «Добре, мамо!» А потім я, побачивши, що нічого не змінилося: «Ти ж казала, що не будеш цього робити!» Вона: «Ой, мамо, вибач!» Розумієте?

– Раніше ви не один раз розповідали, що менша дочка Аліса, яка вчиться з одній із шкіл Лондона, дуже проситься додому. Зараз щось змінилося?

– Їй дійсно все непросто дається. Вона вже з’їла нам мізки! Тому ми ухвалили рішення: вчиться там до літа – і повертається в Київ. Більше це витримати неможливо. Кожен день звинувачення, що я погана мама, віддала дитину в дитячий будинок. Це страшне – два роки жахіття. Треба забирати, бо я вже просто не витримую.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/4365719aca3ab8a3a1d81348829b7fa9.jpg

Документальний фільм «Довга доба», який презентували в одному із столичних кінотеатрів Києва, – це хроніка перших днів вторгнення, яку передали на екрані через особисті історії українців. У розмові з журналістами Оля Полякова згадала свої переживання в перші місяці великої війни: «У всіх своє 24 лютого. Розпач, сльози, величезний стрес, абсолютна невизначеність і нерозуміння, що чекає далі. Багато хто з українців втратив все, на що збирали життя. Таке сталося з моєю мамою. Вона покинула свій дім і ніколи не матиме можливості туди повернутися. Якось нещодавно я чистила свій телефон, дійшла до початку 2022 року і жахнулася: це були вирвані з життя місяці. Те, що в нас сьогодні є життя, – це велике щастя. Я згадую свій стан, коли виїхала з дітьми за кордон: це було страшне. Нічого не хотілося, нічого не бачилося, нічого не зачіпало з хорошого. Тільки туга за Батьківщиною в душі – і все».

«Я маю надію, що багато людей у світі, побачивши картину «Довга доба», зрозуміють наші відчуття кожного дня», – каже Алан Бадоєв. За його словами, ця картина – хроніка нашої справжньої історії, яку вже ніколи не перепишеш: «Коли в мене донька запитує, як я, відповідаю, що все добре. Але є дещо дуже важливе, що хотів би їй потім показати – те, чим я жив ці останні два роки».

Також читайте на OBOZ.UA, як живе та чим займається під час війни єдина дочка Кузьми Скрябіна Барбара Кузьменко.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!

от myua