Експерти Психологічного центру Zebra розповіли, що таке насправді соціофобія, чим вона небезпечна та назвали шляхи подолання цього психічного розладу.
Соціофобія – не страх соціуму
За словами фахівців, соціофобія – не страх соціуму загалом, як прийнято вважати, а страх людини перед оцінкою цього самого соціуму.
– Надмірна тривожність і страх перед соціальними ситуаціями може значно ускладнити життя і завдати шкоди психічному і фізичному здоров’ю, – стверджують психологи.
.nts-video-wrapper{margin-bottom: 24px;} .nts-video-wrapper * {max-width: 100%;}
Зараз дивляться
Соціофобія найчастіше розвивається в дитинстві
За їхніми словами, соціофобія найчастіше розвивається в дитинстві та підлітковому віці, коли формуються вікові соціальні страхи і починаються переживання, пов’язані з неприйняттям серед ровесників, можливістю піддатися осуду або глузуванням.
Як стверджують фахівці, сама по собі фобія не надто небезпечна, і зазвичай вона лише створює дискомфорт і заважає повноцінному спілкуванню та розвитку.
Але, за словами експертів, важливо розуміти, що соціофобія може стати тригером для серйозніших психічних розладів, таких як психосоматичні порушення або депресія.
Чотири способи роботи із соціофобією
Саморегуляція. Соціофобія – це ірраціональний страх. Відповідно, для роботи над подібними страхами необхідно виводити їх у раціональну площину. Щоразу, коли наближається напад паніки, запитуйте себе: “Чого я боюся?”, “Що станеться, якщо я це зроблю або скажу?”, “Яка вірогідність того, що мій страх дійсно реалізується?”.
Вправи та практики. Використання дихальних вправ, тілесних технік, медитацій може допомогти знизити напругу і розслабити тіло. Фокус уваги переходить від негативних думок до фізичних відчуттів, що сприяє виходу із зачарованого кола негативного мислення.
Зазвичай усього 10-15 хвилин таких вправ можуть відчутно поліпшити емоційний стан.
Робота з психотерапевтом. Це найдієвіший метод роботи з соціофобією, адже він дає змогу глибоко опрацювати проблеми, на яких базується страх. Такий підхід дає можливість працювати не з симптомом, а з причинами його виникнення.
Медикаментозний. Такий метод застосовується у важких випадках і можливий тільки під наглядом психотерапевта і психіатра.
Джерело: