Картина, створена у копродукції України, Латвії, Німеччини й Катару, стала фестивальним хітом і у вересні 2022-го виходила в український прокат.
Українська кіноакадемія повідомила, що перемогу в номінації «Найкращий документальний фільм» VI кінопремії «Золота дзиґа» здобули продюсер Максим Наконечний та режисерка Аліна Горлова за стрічку «Цей дощ ніколи не скінчиться».
Картина змагалась за перемогу із двома іншими номінантами: «Зошитом війни» режисера Романа Любого та «Териконами» режисера Тараса Томенка.
Стрічка «Цей дощ ніколи не скінчиться» раніше була відома під назвою «Поміж війн» або «Андрій Сулейман». За сюжетом, 20-річний Андрій Сулейман разом із батьком переїхав із Сирії в Україну, але зіткнувся з черговим військовим конфліктом. Після смерті батька Андрій вирішує поховати його тіло в Сирії.
Фільм є копродукцією України, Латвії, Німеччини й Катару, був профінансований Держкіно України, Латвійським кіноцентром, фондами IDFA Bertha Fund та Doha Film Institute.
Документальна робота режисерки Аліни Горлової стала фестивальним хітом: за даними сайту IMDb.com, стрічка отримала 20 номінацій та 10 нагород на різних міжнародних кінофестивалях. У вересні 2022-го фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» виходив в український прокат.
Світова прем’єра стрічки відбулась на найбільшому міжнародному фестивалі документального кіно IDFA 19 листопада 2020 в Амстердамі. Там фільм здобув здобув нагороду як «Найкращий повнометражний фільм» в секції «Перша Поява».
У березні 2021 року відбулась національна прем’єра в конкурсній програмі Docudays UA. Стрічка «Цей дощ ніколи не скінчиться» отримала спеціальну правозахисну нагороду від незалежної платформи Current Time.
22 листопада 2020 року у Флоренції фільм отримав головну нагороду одного із найстаріших світових фестивалів Festival dei Popoli.
17 квітня 2021 року у Лас-Пальмас-де-Гран-Канарії стрічка отримала головну нагороду Golden Lady Harimaguada Award фестивалю LPA International Film Festival як найкращий повнометражний фільм.
У 2022-му картина «Цей дощ ніколи не скінчиться» претендувала на Шевченківську премію.
Аліна Горлова — режисерка документальних та ігрових фільмів, режисерка монтажу. Народилась та живе в Україні. Здобула ступінь бакалавра в Київському національному Університеті театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого. У 2010 році пройшла навчальний семінар з кінорежисури, роботи з актором та драматургії з Кшиштофом Зануссі. У 2017-му стала членкинею Української кіноакадемії, у 2021 році їй присвоїли звання заслуженої діячки мистецтв України.
У доробку Аліни Горлової — ігрові короткометражні фільми «Вітер тексту» (2008), «Простий механізм щастя» (2009), «Обов’язки» (2010), «Пересадка серця» (2011), «Babushka» (2012), «Перший крок у хмарах» (2012), «Солітюд» (2019, продюсерка), а також документальні картини «Холодний Яр. Інтро» (2016), «Невидимий батальйон» (2017, співавторки — Ірина Цілик і Світлана Ліщинська), «Явних проявів немає» (2018), «Цей дощ ніколи не скінчиться» (2020).
У серпні 2023-го журнал Forbes Ukraine презентував список «30 до 30: Творці майбутнього», куди ввійшли українці віком до 30 років, котрі своїми вчинками та досягненнями вразили країну та світ. Серед тих, кого відзначило видання, — Аліна Горлова.
Читайте також:
Режисерка «Холодного Яру. Інтро» Аліна Горлова: «Ми не хотіли пірнути з головою в героїзм, шароварщину чи пропаганду»
Фото: фейсбук-сторінка фільму «Цей дощ ніколи не скінчиться»