https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/973439641cdde3ce6cf7781499aab5ea.git

Один офіцер дуже не хотів потрапити на передову. Готуючись до мобілізації, він обрав собі місце служби, де шанси на це були невисокі

Один офіцер дуже не хотів потрапити на передову. Готуючись до мобілізації, він обрав собі місце служби, де шанси на це були невисокі. І відкрито казав своїм підлеглим: «Я високо ціную своє життя — дорожче, ніж життя кількох (пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора). Я успішна заможна людина, не публічна, у мене сім’я, мене не цікавлять медалі та соціальний капітал. Якщо прийде наказ відбути на передок, я його виконаю, але сам не зроблю нічого, щоб туди потрапити».

Що, вже засуджуєте його? «Тиловий щур» і все таке? Тоді слухайте далі.

А далі він казав: «Якщо колись нам все-таки доведеться опинитись на передку, ми маємо зробити все, щоб бути до цього максимально готовими. Це збільшить наші шанси накришити побільше (пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора), а самим залишитись живими».

Він дуже довго прослужив у тиловому підрозділі. І кожну вільну хвилину витрачав на навчання і тренування — себе і своїх підлеглих. Не мав шкідливих звичок і був в ідеальній фізичній формі, за можливості проходив різні курси й підтягував туди своїх людей. Якщо зустрічав когось з бойовим досвідом чи корисними на війні знаннями, всіма правдами й неправдами влаштовував так, щоб той погодився провести заняття, щось показав, чогось навчив. Діставав і роздавав усім посібники з військової справи. Залучав волонтерів, щоб забезпечити своїх бійців найкращим — враховуючи те, що вони сиділи в тилу, це було непросто. Більшість його мотивованих друзів, які спочатку були разом з ним, пішли звідти в бойові підрозділи…

А потім, оскільки жоден військовослужбовець собі не належить і вибору, де служити, не має, його відправили під Бахмут. Станом на сьогодні його рота відбула там вже дві ротації. Обидва рази, тьху-тьху, вийшли без загиблих і без важких поранених (а противник — навпаки). Думаю, не в останню чергу завдяки шаленій багатомісячній підготовці.

Чи зможе хтось тепер сказати, що він робив неправильно?

Читайте також: Про непокарану державну зраду

Історія друга. Боєць на тиловому блокпості під час перевірки документів не зовсім ввічливо поспілкувався з дівчиною-фронтовичкою з величезним бойовим досвідом. У зв’язку з цією ситуацією (і безліччю інших подібних) з’явилося багато зневажливих і відверто хейтерських коментарів на адресу «тилових» військових.

Друзі! Військові не діляться на «бойових» і «тилових». Вони діляться на відповідальних і безвідповідальних, мотивованих і немотивованих тощо. Без тилу фронт неможливий, і кожен тиловик завтра може опинитися в самому пеклі. А може, вже там побував.

Читайте також: Закупівлі для армії. Серіал триває

Нещодавно, коли виник публічний скандал навколо одного військового і дехто почав його хейтити, хтось дуже слушно сказав: «Я вважаю, що він вчинив неправильно, але хейтити його не буду й іншим не раджу, бо завтра він може загинути й нам усім буде соромно».

Всі, хто служить зараз в армії, де б вони не були, крім, хіба що, закінчених «аватарів» і злочинців, працюють на нашу спільну перемогу. Розділяти армію на фронт і тил — не просто неправильно, а злочинно.

Джерело

Про авторку: Олена Білозерська, офіцер Збройних сил, блогерка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Залиште коментар