Вчені заявили про те, що час у ранньому Всесвіті плинув не так, як зараз. Насправді, тоді він йшов вп’ятеро повільніше. На це вказують спостереження за квазарами, які провели дослідники, повідомляє IFLScience.
Той факт, що час протікає по-різному для людей, що рухаються зі швидкістю, близькою до швидкості світла, в порівнянні з тими, хто нерухомий, є основною особливістю спеціальної теорії відносності Ейнштейна. Це явище, відоме як розтяг часу, було передбачено Загальною теорією відносності, та підтверджено експериментально.
[see_also ids=»539722″]
Виявивши, що Всесвіт розширюється, фізики усвідомили, що має відбуватися і уповільнення часу. Тобто, на наш погляд, минуле рухається повільніше, ніж сьогодення. Але визначити, наскільки повільнішим рухався час, було важко. Тепер, схоже, вченим удалося зробити це.
Щоб виміряти, як сповільнюється час, вченим необхідно орієнтуватися щось, що змінює яскравість протягом певного періоду. Наднові можуть допомогти визначити, яким час був сім мільярдів років тому. Але, незважаючи на свою яскравість, не багато з цих зірок видно достатньо добре.
Найдальший квазар, доступний для спостережень, знаходиться на відстані 13 мільярдів світлових років. І світло, яке видає його акреційний диск, можна побачити навіть попри величезну відстань. Турбулентність в акреційному диску створює зміни яскравості квазарів. За словами вчених, ці зміни не можна повною мірою передбачити, але вони не є цілком випадковими.
Дослідники згрупували квазари, схожих характеристиками, але такі, що знаходяться на різних відстанях. Це дозволило зрозуміти, чи змінюється яскравість далеких квазарів повільніше.
Використовувати квазари для виміру уповільнення Всесвіту намагалися і раніше, але попередні дослідження не дали результатів.
У ході нового дослідження вчені використали вибірку зі 190 квазарів, вік деяких з яких оцінюється у 12 мільярдів років. Спостереження проводилися командою Університету Іллінойсу, яка спостерігала за їхньою яскравістю набагато частіше, ніж у попередніх дослідженнях, що дозволило отримати більш надійні оцінки їхніх періодів.
Ці спостереження вказали на збільшення розширення в міру видалення квазарів до раннього Всесвіту, як і передбачає теорія відносності.
Раніше група вчених з Китаю, Індії, Європи та Австралії заявила про те, що змогла зафіксувати слабкий гул гравітаційних хвиль, який розноситься луною по Всесвіту. Вдалося їм це зробити за допомогою масиву пульсарів.