Для чого рашисти били «Кинжалами» та «Калібрами» по Києву, поки там лідери країн Африки:
В своєму офіційному комюніке Повітряні Сили написали, що рашисти сьогодні справді відстріляли шість крилатих ракет «Калибр» і шість гіперзвукових ракет «Кинжал», із яких всі 100% були збиті. З чого можна вивести наступні лінії.
Виходить, що за останній місяць Київ пережив уже другу масовану атаку гіперзвуковими ракетами, перша була якраз 16 травня.
Очевидно, до цієї атаки росіяни підготувались значно краще як мінімум в тактичному плані: одночасний пуск «Калібрів» і «Кинжалів» явно мав на меті «перевантажити» систему протиповітряної оборони Києва; відстріл гіперзвукових ракет також відбувся максимально раптово, без оцього що одиночний МиГ-31К злітає з далекого аеродрому «Саваслейка», і тут одразу тривога по всій країні шириться.
І тут лишається хіба сподіватись, що стартові параметри по гіперзвуковій загрозі плюс-мінус такими й лишатимуться: не більше 6 ракет в одному залпі (еквівалент місячного виробництва), і не частіше, аніж раз в 1 місяць.
Сьогоднішній успіх по збиттю «Кинжалів» насправді не привід знову вдаватись до «розвінчування» ракет цього типу.
Бо одна справа, коли в рамках «інформаційного протиборства» вустами наших зенітників на офіційних ресурсах заявляється, що «Кинжал» не виправдав свої «аналоговнєтні» характеристики, і на фінальному етапі польоту має швидкість «всього лише» 4400 км/год (бо навіть з таким може впоратись лише Patriot).
А інша справа, коли в реальній площині американський ВПК з усією своєю потужністю може за рік зробити лише 450 зенітних ракет PAC-3, котрі власне протибалістичні й «протиКинжальні» до комплексу Patriot.
Від Повітряних Сил також був «сигнал» про можливий запуск ракет «Калібр» з Новороссійска, що потім не підтвердилось. Але тут варто запам’ятати, що така загроза насправді цілком реальна.
Західні допитливі OSINT-ери регулярно викладають різні супутникові знімки, за якими наприклад, рашисти чомусь відтягнули в той же Новороссійск мінімум три підводні човни проекту 636.6, котрі переважно як носії «Калібрів» й використовуються.
Ракетна атака росіян на Київ в той момент, поки там є лідери країн Африки, виглядає ірраціональною лише на перший погляд.
У нас чомусь прийнято думати, що якщо в Африці Росію сприймають як «миротворця», то значить Кремль відносно них обрав стратегію «м’якої поведінки». Але (як я особисто припускаю), росіяни щодо Африки обрали зовсім інший курс – демонстратор сили й насилля
Почнімо з того парадоксу, що всупереч своїм критичним втратам і супереч тому, що наприклад танкові запчастини доводиться купувати навіть у М’янми, росіяни у 2022-2023 роках демонстративно продовжували поставки авіатехніки до деяких країн Африки.
З відкритих джерел відомо, що влітку 2022 року РФ поставила мінімум шість Ми-28Н для Уганди, а наприкінці грудня 2022 року – три ударні Ми-35 та два транспортні Ми-17 для Того.
Протягом серпня 2022 – січня 2023 років росіяни поставили до Малі загалом мінімум 11 навчально-бойових літаків L-39C, три транспортні вертольоти Ми-8Т, два ударні вертольоти Ми-24П та два штурмовики Су-25.
А у травні 2023 року – шість навчально-бойових L-39C до Центрально-Африканської Республіки (куди в 2021 році поставила один Ми-24 та один Ми-8).
Ну або – в нас коли займаються «політичним аналізом» про можливу значимість Пригожина для Кремля, то беруть до уваги чомусь лише відтинок війни РФ проти України.
І зовсім ігнорують «африканський» відтинок, де ПВК «Вагнер» цілком успішно витіснила європейців як «гарантів безпеки» з тих же ЦАР та Малі, і натомість безконтрольно займається кримінальними злочинами в цих країнах.
Бути «демонстратором сили й насилля» для країн Африки задача для Росії на перший погляд нескладна. Бо, наприклад, африканські держави як правило (за виключенням країн Магрібу) мають погано озброєні армії, рівень оснащеності яких складно порівнювати навіть з підрозділами «1-го та 2-го АК» напередодні повномасштабного вторгнення. Але навіть і тут в росіян доволі часто буває своя «проруха».
Наприклад, виявляється, у березні 2022 року Кремль намагався виторгувати в Еритреї право на розміщення військово-морської бази в обмін на поставку восьми дронів-камікадзе «Куб-БЛА» (котрі насправді менш ефективні, чим «Ланцети» чи FPV-дрони-камікадзе).
Маленька, але горда Еритрея вчасно «просікла», що має справу з класичною колоніальною торгівлею в стилі «буси в обмін на територію», тому «Куб-БЛА» взяла, а от дозвіл на базу – не дала.
Або ж ще ілюстрація – протягом листопада 2020 – листопада 2022 року в Еритреї була дуже руйнівна війна проти інсургентів з руху «Тиграй», і це мабуть був перший настільки масштабний конфлікт в Африці, де точно обійшлось без широкої присутності Москви.
Максимум, чим росіяни там допомогли ефіопам – це повернути в стрій законсервовані САУ «Мста-С», а от основними донаторами зброї там були взагалі Китай, ОАЕ та навіть Іран (який там зокрема «обкатав» свій Mohajer-6).
Врешті, ми всі дожили до тієї епохи, коли Єгипет (як один «традиційний» покупець зброї РФ) як мінімум розглядає варіант купити деяку техніку та озброєння в Індії (як іншого «традиційного» покупця зброї РФ).
От тому росіяни так і діють для нас максимально незрозумілим чином, «чіпляються» за Південь як можуть.
Читайте також: Чи зможе Африка зупинити війну в Україні? Проста відповідь