Українські військові часто пояснюють низьку ефективність російських солдатів їхнім пияцтвом. Армія є віддзеркаленням суспільства, а алкоголізм, спричинений надмірним споживанням горілки, вже давно є причиною хронічно низької тривалості життя російських чоловіків (близько 64 років). Але немає нічого незвичайного у тому, що солдати вдаються до випивки. З давніх часів, коли грецькі гопліти (давньогрецькі піші воїни з важким озброєнням) і римські легіонери йшли у бій, підкріплені вином, алкоголь був як найкращим другом солдата, так і його смертельним ворогом.

Як стверджує Лукаш Каменський у своїй відомій книзі «Під кайфом: Історія наркотиків на війні», солдати на передовій переживають стрес, майже немислимий для цивільних. Від них очікують, що вони впораються зі страхом власної загибелі, жахом смерті навколо них і обов’язком вбивати.

Українські солдати, які захищають свою батьківщину, не потребують такої «мотивації»

Протягом всієї історії армії кожного разу виявляли, що алкоголь, вживаний у розумних кількостях, допомагає солдатам впоратися зі стресом і на деякий час підвищує їхню впевненість і послаблює їхню загальмованість, що може бути безцінним у бою. Англійські солдати, які воювали з Нідерландами в 17 столітті, пояснювали бойовий дух своїх супротивників «голландською хоробрістю», яка з’являлася після кількох чарок джину. У 1875 році британські збройні сили випили 5,4 млн галонів рому. Морякам щодня видавали по пів пінти цього напою.

Але забагато алкоголю призводить до недбалості та недисциплінованості. Римляни навчилися ослаблювати своїх грізних тевтонських супротивників, розставляючи у лісі величезні чани з пивом, щоби вони могли напитися перед тим, як бути вбитими. Горілка, спожита у величезних кількостях, цілком могла сприяти поразці Росії у російсько-японській війні 1904-05 років. Командир фортеці Порт-Артур здався, коли замість боєприпасів отримав 10 тис. ящиків горілки. Російські солдати у битві під Мукденом були настільки «виснажені», що, за словами російського журналіста, японці змогли заколоти тисячі з них «як свиней».

Наркотики також використовувалися бійцями протягом століть. Грецькі воїни використовували опіум для підготовки до бою. Фанатизм ассасинів арабського світу 12-го століття нібито підживлювався гашишем. Племена у Сибіру і знамениті берсерки вікінгів (легендарні скандинавські воїни у ведмежих шкурах), як кажуть, використовували психоактивний алкалоїд, що міститься у грибах Amanita muscaria. Мезоамериканські воїни знаходили свою хоробрість у листі коки.

Командир фортеці Порт-Артур здався, коли замість боєприпасів отримав 10 тис. ящиків горілки

Під час Другої світової війни всі сторони виробляли та розповсюджували амфетамін у промислових масштабах. Але жодна армія не змогла перестрибнути Вермахт, коли справа дійшла до вживання пігулок. Як зауважив історик медицини Ніколас Расмуссен: «Німецький бліцкриг був заснований на амфетаміні так само, як і на машинах». Бліцкриг, особливо танкові дивізії, що невпинно рухалися, не були би настільки ефективними, якби німецькі танкісти не були накачані метамфетаміном «Первітин» по самісінькі очі. Пан Каменський розповідає, що цей препарат підвищує впевненість у собі та готовність до ризику, посилює концентрацію уваги, зменшує голод, спрагу, чутливість до болю і, перш за все, потребу у сні. З квітня по липень 1940 року, коли нацисти змітали все на своєму шляху, їхнім солдатам було видано понад 35 мільйонів таблеток «Первітину».

Росія, схоже, взяла приклад з Німеччини. Нещодавня доповідь Королівського інституту об’єднаних служб – аналітичного центру у Лондоні, привернула увагу до очевидного вживання амфетаміном її військами. Жалюгідним «одноразовим солдатам» – чоловікам з окупованих «народних республік» та майже ненавченим мобілізованим цивільним – дають амфетамін та інші наркотики у рідкому вигляді перед відправкою на, по суті, самогубні місії. Їхнє завдання – просуватися до українських позицій, викликаючи на себе вогонь для того, щоб ці позиції могли бути точно визначені і обстріляні російською артилерією. Якщо вони відступатимуть, то, швидше за все, будуть розстріляні своїми ж. Не дивно, що їх потрібно накачувати наркотиками. Українські солдати, які захищають свою батьківщину, не потребують такої «мотивації».

Переклад: Олександр Груздєв, для «Главкома»

Читайте також:

Український наступ. «Бої спочатку будуть складнішими, потім стане легше»
Дивне свято – День Росії
«Треба бути розлюченими». Як українська армія штурмує окопи росіян