Киевская правда

Великий Луг – домівка козаків: як руйнування Каховської ГЕС допоможе віднайти втрачену культуру

24 Канал завдяки директору науково-дослідного центру Інституту археології НАН України «Рятувальна археологічна служба» Олегу Осаульчуку дізнався, як знищення такого об’єкта, як Каховська ГЕС, вплинуло на руйнування одних історичних пам’яток і дало шанс віднайти інші давно втрачені артефакти давніх культур.

Перш за все варто зазначити, що дамби, такі як на Каховській електростанції, захищені законами воєнного часу та Женевською конвенцією. Руйнування цих життєво важливих споруд вважається аналогічним до застосування зброї масового знищення і є тяжким воєнним злочином.

Негативні наслідки для археологічної науки
Досі повна міра наслідків залишається невизначеною, але вже очевидно, що сотні археологічних та історичних об’єктів наразі перебувають під загрозою значного пошкодження і навіть повного знищення.

Однією з територій, яка може постраждати, є зона затоплення, що охоплює Тягинську фортецю, розташовану вздовж берегів Дніпра в селі Тягинка.

За офіційними даними Херсонської обласної державної адміністрації, кілька об’єктів культурної спадщини опинилися під загрозою знищення через вибух дамби. До списку потрапили:

Миколаївка з 17 курганами, Ольгівка з 9 курганами, Тягинка з 71 курганом та розкопаною середньовічною фортецею, Понятівка з Понятівським городищем та могильником ІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е., Садове з 13 курганами, Кринки – городище Кринки, Козачі Лагері – 11 курганів, Нова Маячка – 40 курганів, Олешки – понад 20 пам’яток історії та архітектури, Велика Кардашинка – зольник «Велика Кардашинка».

Важливо! Наслідки підриву дамби Каховської ГЕС для культурної спадщини чудово ілюструє карта створена командою HeMo Ukrainian Heritage Monitoring Lab у співпраці зі Smithsonian Cultural Rescue Initiative.
Карта затоплення об’єктів культурної спадщини / Фото HeMo Ukrainian

Згідно із коментарем директора науково-дослідного центру Інституту археології Національної академії наук України «Рятувальна археологічна служба» Олега Осаульчука, оцінити масштаби руйнування греблі Каховської ГЕС зараз вкрай важко, однак вони беззаперечно будуть жахливими.

Мовиться про фізичне змивання об’єктів культурної спадщини і їх зникнення з археологічної карти. За словами Осаульчука, така маса води, яка зійшла з Каховського сховища, вимиє низку давніх поселень, кургани та інших об’єктів.

Олег Осаульчук Директор науково-дослідного центру Інституту археології НАН України «Рятувальна археологічна служба»
Будь-які такі теракти, а це без сумнівів теракт, на таких потужних технічних спорудах, спричиняють не лише людські жертви та майнові збитки державі й економіці, але й нищення культурної спадщини.

Водночас розташоване в історично значущому регіоні Великого Лугу в українському степу, водосховище містило під товщею води низку артефактів різних періодів, адже ця територія мала велике історичне значення.

Багата історія та культурна спадщина Великого Лугу
Великий Луг, розташований на території сучасних Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей уздовж річки Дніпро та Каховського водосховища. Це територія, яка має захоплюючу історію та різноманітну культурну спадщину. Розкинувшись серед заплавних лісів, цей регіон з доісторичних часів був місцем проживання та розвитку. Він містить незліченну кількість слідів, свідчень і пам’яток різних історичних періодів.

Олег Осаульчук Директор науково-дослідного центру Інституту археології НАН України «Рятувальна археологічна служба»
Територія Каховського водосховища, це територія так званого Великого лугу, місця козацьких січей. Не однієї козацької січі – їх там існувало багато. На цій території було затоплено надзвичайно багато археологічних пам’яток різного часу, починаючи від середньовіччя, закінчуючи культур періоду неоліту.

Коріння історичного значення Великого Лугу сягає кам’яного та бронзового віку, а могильники та городища свідчать про його давнє минуле. Пам’ятки трипільської культури, багата культурна спадщина, що зазнала впливу скіфського та сарматського походження, а також сліди присутності низки осілих та кочуючих народів: аланів, готів, гунів, хозарів, давніх слов’ян, греків, татар, вірмен та інших кочових і осілих народів, ще більше доповнюють історичне полотно регіону.

Цікавий факт! Ще за 2300 років до нашої ери відомий грецький вчений і письменник Геродот описав цю величезну лісисту низовину, назвавши її Гілеєю.Перша згадка про заплавний луг міститься в літописах ХІІ століття, де розповідається про зіткнення Ростислава Рюриковича з лукоморськими половцями. У ньому описується подорож Ростислава «на борові» до Протолчі в пониззі Дніпра, що проливає світло на раннє значення Великого Лугу.

Домівка козаків

Сучасна етнографічна карта Великого Лугу сформувалася із заснуванням Запорізької Січі – визначної події в історії регіону. Хоча козаки були різного походження, більшість з них походили з руських (українських) земель та ідентифікували себе як українські християни. Створення зимівників ознаменувало появу постійного населення зі своїм особливим способом життя та архітектурою.

Карта «Великий Луг Запорозький у ХІХ столітті» / Фото бібліотека Марганця

У найвужчому місці Великий Луг умовно поділявся на дві частини:

нижню (південну) частину, відому як Базавлук, названу на честь річки Базавлук, і верхню (північну) частину, власне Великий Луг.

Стратегічне розташування Великого Лугу відігравало вирішальну роль в його обороні. Кочові татари, які переважно пересувалися степом верхи на конях, часто оминали Великий Луг з його складною мережею проток, озер і боліт. Вони уникали захлдити вглиб лугу через ризик загубитися серед безлічі водойм, що ускладнювало пошук їхніх супротивників-козаків. Тому козаки (XVI-XVIII ст.) шукали притулку ближче до Великого Лугу, що гарантувало їм безпеку від потенційних загроз.

Протягом всієї історії Великий Луг мав велике значення для козаків з точки зору життєзабезпечення та стратегічного позиціонування. Військо Запорозьке покладалося на рибу та дичину з Великого Лугу, і кожен курінь (козацький підрозділ) відповідав за забезпечення власних запасів продовольства. Щоб запобігти перенаселенню та забезпечити справедливе використання ресурсів, курінні отамани на Новий рік на Січі проводили жеребкування, визначаючи рибальські та мисливські угіддя для кожного підрозділу.

Чортомлицька Січ / Фото Wikipedia

Сама Січ мала стратегічне розташування, що дозволяло легко дістатися до Дніпра на вітрильниках або вийти в степ верхи на конях. Таке розташування час від часу призводило до захоплення та руйнування Січі ворогами. Однак козаки, усвідомлюючи свою вразливість, ховали зброю та скарби в пісках. Потім вони сідали на човни і відпливали в непрохідну пустелю Великого Лугу, залишаючись там доти, доки загроза не вщухала.

Відомими прикладами є дії козаків під час облоги Хортиці у 1557 році та Чортомлицької Січі у 1679 році великими турецькими і татарськими військами. Здатність козаків знаходити закопані скарби та зброю свідчить про їхню ретельну пам’ять про місця схованок.

Формування етнографічного складу Великого Лугу зазнало ще однієї значної хвилі після трагічної руйнації Запорозької Січі у 1775 році. Царський уряд почав роздавати колишні козацькі землі дворянам, які привозили з собою кріпаків, насамперед з полтавських земель. У регіоні поселялися не лише українці, але й німці, серби, євреї, греки та вірмени. Цей безперервний процес тривав до початку ХХ століття.

Будівництво Каховської ГЕС 1955 рік / Фото УКРГІДРОЕНЕРГО

У пізніші роки радянська влада зробила свій вплив на демографічний ландшафт Великого Лугу через різні події, такі як голодомори, колективізація, індустріалізація, репресії та Культурна революція. Крім того, нелюдські переселенські операції, такі як операція «Вісла», призвели до міграції українців з Підляшшя та Сяну на землі Великого Лугу.

Трагічно, але історична та культурна спадщина Великого Лугу, як і всього українського народу, зазнала катастрофічних втрат, коли рівнина була затоплена водами Каховського водосховища у 1956 році. Затоплення забрало багато важливих об’єктів, включаючи всі Запорозькі Січі, стародавні міста, козацькі зимівники, поселення та могильники.

Зокрема було затоплено:

Томаківську Січ (існувала в 1564 – 1593 роках); Базавлуцьку Січ (1593 – 1630); Микитинську Січ (1628 – 1652); Чортомлицьку Січ (1652 – 1709); Кам’янську Січ (1709 – 1711) – затоплена частково; Нову (Підпільнецьку) Січ (1734 – 1775).

Знищення Каховської ГЕС безумовно принесло багато горя, водночас наслідком підриву станції та дамби є не лише руйнування зокрема археологічних знахідок, але й нові відкриття.

Вікно в минуле
Територія навколо Нікополя, зокрема, стала скарбницею стародавніх реліквій. Там вже було знайдено фрагменти стародавнього посуду, металеві артефакти та деталі кораблів. Ці знахідки здатні пролити світло на життя і діяльність людей, які колись населяли регіон.

Знахідки вимиті водою

Фото Спілка археологів України

Одним зі значних відкриттів, як повідомили у Спілці археологів України, ймовірно, є виявлення залишків Покровської Січової церкви. Ця споруда пов’язана з історичним періодом між 1734 та 1775 роками, коли в околицях стояла Нова Січ, козацьке поселення. Відновлення цих залишків може надати цінну інформацію про релігійні та культурні практики цієї минулої епохи.

Зважаючи на ці нові знахідки, природно очікувати сплеску інтересу до дослідження артефактів знайдених на цих територіях. Олег Осаульчук зазначає, що перед науковцями відкривається чимало перспектив, однак охопити весь масштаб роботи українській науці навряд чи вдасться.

Олег Осаульчук Директор науково-дослідного центру Інституту археології НАН України «Рятувальна археологічна служба»
Хотілося б розкопати все, але ми будемо кидатися між тими пам’ятками, які змило нижче по течії за Каховською ГЕС, і тими, які оголилися після спуску води. І тут постає питання, чи ресурсу української науки вистачить на ті речі, чи просто треба буде задокументувати ті об’єкти, як, наприклад, кладовища, що вимило водою і які лежать на поверхні, а ті давні пам’ятки, які лежать під шаром мулу, залишити на наступні покоління науковців. Бо наука не встигне всього цього дослідити.

Проблема чорних археологів
У мережі вже можна відслідкувати підвищення активності чорних археологів. Їх діяльність може завдати непоправної шкоди, попри те, що вони люблять прикриватися благими намірами. Спілка археологів України вже зазначила, що слід очікувати сплеску торгів знахідками на різноманітних аукціонах.

За словами Олега Осаульчука, чорні археологи відразу візьмуться за грабунок того, що вимила вода і що лежало сотні років під ґрунтом. Головним інтересом таких шукачів скарбів є саме прикраси, цінні речі та матеріали, які можна швидко та легко продати. Крім того, мародери візьмуться розкопувати й ті пам’ятки, які були раніше відомі та зазначені на довоєнних археологічних картах.

Хвиля комерційного інтересу до цих нововіднайдених артефактів неминуча, однак дуже важливо зберігати відповідальний підхід до поводження з цінними знахідками, які становлять науковий інтерес. Такі археологічні цінності надають раніше втрачену можливість поглибити наше розуміння минулого, сприяють академічним дослідженням і підвищенню розуміння нашої історії та культури.

Мародери взялися за справу

Служба режиму Національного заповідника «Хортиця» повідомила, що спостерігається справжній бум незаконних розкопок на берегах острова Хортиця, прилеглих островах та урочищі Вирва. Всі вони є складовими частинами Національного заповідника.

Це сталося внаслідок руйнування окупантами греблі Каховської ГЕС. Адміністрація Заповідника нагадала, що перебування з металошукачами на території історико-культурного заповідника, є незаконним і покарання за це передбачене як Кодексом України про адміністративні правопорушення, так і Кримінальним кодексом України.

Військові теж почали повідомляти про відомі випадки коли мародери відправилися на території де зійшла вода з метою наживитися на потенційно цінних знахідках.

Підсумок
Руйнування Каховської ГЕС стало жахливою катастрофою, яка забрала життя, принесла горе та руйнування, а також завдала непоправних збитків екології. Водночас відкрилася можливість дослідити історичні та археологічні знахідки на території, яка десятиліттями перебувала затопленою.

Від стародавніх артефактів поблизу Нікополя до залишків Покровської Січової церкви, ці знахідки відкривають унікальне вікно в минуле і дають можливість дізнатися більше про багату спадщину українського степу. Оскільки нові знахідки з’являтимуться надалі, дуже важливо не забувати про відповідальність збереження археологічних об’єктів для їх подальшого вивчення та дослідження.