Історія з ударами морськими дронами по кораблю «Іван Хурс» достатньо дивна. Якщо це наша операція – це суттєвий показник. Далі можна брати на приціл носії ракет «Калібр»

Бахмут: історія оборони, ситуація на зараз, можливість наступу
Оборона Бахмута – це найкривавіша битва з часів Другої світової з огляду на втрати і тривалість бойових дій. Обидві сторони зосередили максимальні сили. Реального військового значення місто немає. Бахмут був важливим, коли у росіян була можливість наступати з Ізюма. Коли ми провели на Харківщині контрнаступ – роль Бахмута значно зменшилась, але він почав набувати певного політичного значення, тому що ворогу була потрібна перемога.

Я вважаю критичним моментом січень, коли ворог захопив Соледар. Це має бути розслідувано і експертами, і військовими. Бо росіяни змогли захопити це місто, коли ми провели ротацію і одна з бригад не втрималась, де була повинна. Захоплення Соледару почало створювати іншу динаміку, бо воно забезпечило нависання на північному фланзі. Потім було просування на півдні, коли ворог захопив Кліщіївку. Ця історія змінила динаміку навколо Бахмута. Ворог почав обстрілювати дві головні траси, які забезпечували місто. Потім у березні був найскладніший момент – всі радили відступати з міста. Згодом все стало на свої місця. Генерал Сирський неодноразово їздив у Бахмут і казав про те, що насамперед треба знищувати найбільш боєздатні війська росіян. Це були сили ПВК «Вагнер». Нова тактика використання підготовлених вагнерівців та злочинців дозволила їм просунутися в місті. Після кінця березня ми ще два місяці утримували Бахмут, хоча росіяни просувались в місті та на флангах.

Зараз ситуація виглядає так – ворог контролює місто. У нас залишаються деякі ділянки поблизу «Літачка» та дорога на Іванівське, яка є воротами в Бахмут. На флангах наші війська намагаються просуватися у бік Берхівки й тривають активні бойові дії в зоні Кліщіївки. Ситуація дзеркальна – ми намагаємось забезпечити стабілізацію лінії фронту та створення умов для знищення підрозділів РФ, які будуть змінювати вагнерівців (якщо будуть). Також ми намагаємось забезпечити умови для подальших наступальних дій.

Свою місію виконали наші бригади, які захищали місто. Деякі бригади там стояли достатній час та знищили значну частину вагнерівців та десантних підрозділів. Чисельність загиблих і поранених росіян у межах 70 тис. Оборона Бахмута дала можливість українській армії забезпечити підготовку резервів для весняної-літньої наступальної операції. Бахмут убезпечив міста за ним – російський потенціал, як гангрена, поліз би далі. Бригади впорались зі своєю місією на 100%.

Ми переоцінюємо можливості ЗСУ проводити наступальні дії у зоні Бахмуту. Головно – забезпечити стабілізацію лінії фронту, убезпечити фланги. Ворог перекинув резерви та намагається тиснути там. У зоні Берхівки – паритет, в Кліщіївці ми поступово просуваємось. На флангах триватимуть активні бої Зараз є певне сповільнення бойових дій. В центрі міста стало спокійніше, ситуація на флангах непроста. Говорити про початок наступу на цій ділянці – це перебільшення.

Ситуація на інших ділянках фронту
Зона Сватове – Кремінна – Дворічна. Там лінія фронту не змінюється, але у росіян там досить велика кількість особового складу і тривають напружені бойові дії. Зокрема останні п’ять днів всі згадують про Масютівку. Це трохи вище Сватового, там ворог намагається протискатися туди. Це одна із непростих і небезпечних ділянок фронту.

У Авдіївці прикордонники повідомили, що росіяни використовували хімічні суміші з коптерів. Бій тривав понад 10 годин. Ворог мав суттєві втрати й в живій силі, і в техніці. Їм не вдалось просунутися. У Мар’їнці бої тривають, просування росіян немає. Вугледар – змін немає. Запорізький, Херсонський напрямок – використання артилерії та далекобійних систем для знищення російських ЗРК, баз. Період підготовки наступальних дій триває.

Запорізький напрямок, як вважають росіяни, найбільш ризикований з точки зору дій ЗСУ. Можливо, це так і буде. Фортифікації спрямовані на захист, але головне – це сили та засоби. Попри те, що є 400 тис. росіян – 150-170 тис. з них на перших лініях. Враховуючи розтягнутість лінії оборони цих сил недостатньо для того, аби стримувати наступальні дії, які можуть початися і на декількох напрямках.

Рейд РДК та легіону «Свобода Росії» у Бєлгородську область: окупанти змушені посилювати фронт
У Бєлгородській області були рейдові дії РДК та легіону «Свобода Росії». Вони були достатньо ефективні та ефектні. Ротна тактична група змогла без перешкод перетнути кордон РФ та вийти до окремих населених пунктів. Ми побачили резонанс. Це показало, що армія РФ не може реагувати на такі рейдові дії, вона повільна. Вона не збирається захищати власне населення, бо вона підіймає винищувачі, бомбардувальники й скидає бомби на власну територію. Військовий сенс рейду начебто є незначним, але насправді ці рейди матимуть значення. Три прикордонні області (Бєлгородська, Брянська, Курська) – це 700 км кордону. Для захисту цієї території у росіян є 17 тис. особового складу — їх може вистачити лише на 120 км. Або вони перекидатимуть сили з інших ділянок фронту. Іншого рішення, крім посилення фронту, просто немає. Добровольці повернулись та заявили, що будуть продовжуватимуть зону безпеки, щоб звідти не обстрілювали українські міста. Ця місія є гарною, позитивною, легітимною. Питання в тому, щоб таких дій було все більше і більше.

Якщо ми атакували розвідувальний корабель «Іван Хурс», можна унеможливити перебування російських кораблів у Чорному морі
Історія з ударами морськими дронами по кораблю «Іван Хрус» достатньо дивна. Була заява міноборони РФ про відбиття атаки трьох дронів без наслідків. Учора з’явилось відео з атакою. Можливо, було дві атаки. Що дивує – відстань від Одеси понад 400 км, від Босфору – 140 км. Це достатньо далеко від українського узбережжя. Якщо це наша операція – це суттєвий показник. Це технологічно та технічно дуже складно. Далі можна брати на приціл не розвідувальні кораблі, а ті, які несуть ракети «Калібр», тобто унеможливити перебування російських кораблів у Чорному морі.

Читайте також:

Афера тисячоліття. Як москалі стали росіянами
Великий конфуз «маленького картографа» Путіна