Багато хто дивувався, чому президент Володимир Зеленський так рішуче наполягає на постачанні винищувачів F-16 для ВПС України. Чи може один конкретний літак мати таке значення? У випадку з F-16 відповідь — так.
Використавши саміт G7, щоб оголосити, що США допоможуть навчити українських пілотів керувати цим літаком, президент Джо Байден прив’язав своїх союзників до цього рішення. Початкова стриманість американського президента щодо підготовки українських пілотів на F-16 була викликана страхом ескалації.
«Те, що Білий дім переступив через цей страх, свідчить про те, що його апетит до ризику збільшився», — пише в статті для Financial Times маршал Королівських військово-повітряних сил Великої Британії у відставці Едвард Стрінгер, який також в минулому обіймав посаду генерала-директора Міноборони з розвитку об’єднаних сил.
Він додає, що американську сторону також непокоїло те, що українські пілоти не зможуть ефективно використовувати ці літаки. Зазвичай НАТО постачає F-16 з повним набором допоміжних засобів, які вважаються необхідними для проведення низки операцій, серед яких інструменти радіоелектронної боротьби, придушення ворожої ППО, а також забезпечення повітряного командування і управління. Критики стверджували, що без цього американські винищувачі не принесуть користі.
«Найпростіше відкинути твердження про те, що підготовка українських пілотів займе 18 місяців. Нещодавні випробування ВПС США довели, що хоч F-16 — це високопродуктивний винищувач, досвідчені українські пілоти можуть навчитися керувати ним за чотири місяці. Фактично, українські Збройні сили змогли сумістити західну зброю з радянськими літаками в терміни, які повинні збентежити наші власні процеси в мирний час», — пише британський військовий.
[see_also ids=»545602″]
Виникають законні питання про те, хто буде проводити технічне обслуговування західних літаків. Стрінгер переконаний, що обслуговування F-16 на фронті не повинно бути проблемою: це простий одномоторний літак, який виробляється у великій кількості, і тому запасних частин до нього достатньо. Набагато більшою проблемою є те, хто забезпечить постачання західних ракет класу «повітря-повітря».
Американські ракети AMRAM дуже потужні, але коштують приблизно мільйон доларів за штуку. Європейські Meteor мають більший радіус дії, але коштують ще дорожче. Стрінгер зауважує, що дані про національні запаси такої зброї засекречені зі зрозумілих причин. Але ні для кого не секрет, що більшість військово-повітряних сил НАТО не мають достатніх запасів. Членам Альянсу варто було б якнайшвидше прискорити ланцюги постачання ракет. Нестачу засобів повітряної підтримки виправити важче.
«Звичайно, Україна не може повторити функції підтримки НАТО. Але вона і не повинна цього робити, адже Київ не прагне отримати пакет експедиційних повітряних сил, які змогли б діяти на великій відстані, в глибині ворожої території. Йому потрібно лише тримати російські ВПС подалі від неба України», — пише британський військовий додаючи, що війна вже показала, що російські ВПС змушені обмежуватися діями дуже невеликих з’єднань і лише в повітряному просторі над територією, яку вони контролюють.
Але російські сили захищені потужними ракетами класу «земля-повітря» і мають зброю повітряного базування більшої дальності, що дає їм перевагу над українською технікою. F-16 з його радарами, сенсорами і ракетами більшої дальності, відновить перевагу українських ВПС як в якісному, так і в кількісному відношенні. Це дозволить відтіснити російські ВПС назад на територію РФ. А це, в свою чергу, захистить як сухопутні війська України, так і її критично важливу інфраструктуру.
[see_also ids=»545360″]
Але підвищення ефективності F-16 за відсутності ширшого пакету повітряних сил вимагатиме фантазії. Інтегровані системи протиповітряної оборони працюють набагато краще, ніж такі, які діють ізольовано. Українські ВПС повинні об’єднатися з переданими Заходом ракетними системами і сучасними радарами, щоб забезпечити своїм пілотам розширену картину повітряного бою.
«Використання безпілотників для розвідки і придушення ППО противника зробить російську винищувальну авіацію більш вразливою. Цей пакет здебільшого наземних допоміжних систем — набагато дешевших, ніж повітряні — дозволив би Україні утримувати ініціативу в повітряному бою», — допускає Стрінгер.
Нарешті, слід враховувати моральний вимір. Якби НАТО довелося воювати з Росією, він спочатку здобув би перемогу у битві за небо, а потім використав перевагу в повітрі для більш ефективного ведення наземної битви. Зважаючи на слабкість російських ВПС, це не здається нездійсненною мрією.
[see_also ids=»545324″]
«Але обмеженість допомоги Заходу на сьогоднішній день змушує Україну дотримуватися сухопутної тактики. Ми змусили Київ воювати так, як ми б не воювали, і нести такі втрати, яких ми б не зазнали. Якщо ми хочемо перемогти Росію, ми повинні змінити цю позицію», — наголошує британський військовий.
Він додає, що рішення щодо F-16 — це великий крок у правильному напрямку. Ці літаки не з’являться вчасно, щоб допомогти Україні у весняному наступі, але оголошення про це вже вплине на військові і політичні розрахунки в Кремлі. F-16 — це не панацея, а тотем більш чесної боротьби.