У 2014 році, коли західні країни запровадили санкції проти Росії у відповідь на незаконну анексію Криму, Кремль заявив, що російські компанії тепер розвернуться до Китаю у пошуках можливостей. Цей поворот на схід набув ще більшої актуальності після повномасштабного вторгнення Москви в Україну в лютому 2022 року.
Минулого року було відкрито два мости через річку Амур, яка позначає кордон між Росією і КНР. А на зустрічі в березні 2023 року Владімір Путін і Сі Цзіньпін пообіцяли поглибити економічну співпрацю в рамках партнерства «без обмежень».
Але наскільки велику руку допомоги насправді простягнув Китай російським друзям з початком війни в Україні? Оцінити реальність економічного повороту Росії на схід нелегко. Минулого року Кремль засекретив дані про свою торгівлю, що ускладнило відстеження підтримки з боку Китаю. Зараз єдиний спосіб дізнатися, чим торгують (або не торгують) дві країни, — це проглянути дані китайської митниці.
«Ці дані не охоплюють контрабанду і можуть бути неповними, але вони достатньо надійні, щоб надати загальну картину: Китай, схоже, з обережністю ставиться до збільшення торгівлі з Росією. І всупереч загальноприйнятій думці, Москва не має що запропонувати Пекіну. Китай не купує російську нафту і газ з великою знижкою, і він хоче мати різноманітних постачальників енергоресурсів. Іншими словами, розхвалений розворот Росії в бік Китаю, ймовірно, не такий успішний, як стверджують Путін і Сі Цзіньпін», — пише в статті для Foreign Affairs директор з глобального прогнозування Economist Intelligence Unit Агата Демаре.
Розворот на папері
У 2022 році західні санкції здебільшого були спрямовані на російський імпорт західних товарів, зокрема деталей для автомобілів, літаків і машин, що стало відображенням небажання Європи позбутися залежності від російських енергоносіїв. Росія також втратила доступ до передових напівпровідників, заснованих на американських розробках.
Це стало причиною головного болю для Кремля. Росії потрібні високоякісні мікросхеми для створення ракет, які вона використовує проти України.
«Західні країни знають, що Росія завжди знайде покупців для свого експорту енергоносіїв зі знижкою. Але знайти альтернативних постачальників для імпорту передових технологій складніше. І китайські фірми не поспішають заповнювати прогалину, що утворилася після відходу західних фірм», — йдеться в статті.
[see_also ids=»541442″]
На папері китайсько-російські торговельні відносини, схоже, набирають обертів. У 2022 році вартість китайського експорту до Росії в доларовому еквіваленті зросла на 12,8% частково завдяки коливанням валютних курсів. Минулого року юань знецінився як до долара, так і до рубля, що підвищило конкурентоспроможність китайського експорту в Росію. Але це, здавалося б, стійке зростання китайських поставок за Амур не було винятковим. Більшість з 20 найбільших торговельних партнерів Пекіна зафіксували зростання імпорту з Китаю на 10% і більше у минулому році. Наприклад, об’єм китайського експорту до Австралії й Індії, яких не назвеш «союзниками» Китаю, підскочив приблизно на 20% у 2022 році.
Доларова вартість китайського експорту до Росії малює більш скромну картину торговельних відносин. У 2022 році китайські фірми відправили до Росії товарів на 76 мільярдів доларів, що приблизно дорівнює вартості їхніх поставок до Індонезії, Тайваню і Австралії. Це лише 2% від загального експорту КНР. Такі ж об’єми товарів китайські компанії постачають в Таїланд, чия економіка на чверть менша за російську. Автор підкреслює і той факт, що з 2014 року китайський експорт в Росію зріс лише на близько 40% у номінальному вираженні. За цей же час експорт в Індію, В’єтнам і Сінгапур збільшився на 200%.
«У зв’язку з цим виникає питання, чому Росія не стала привабливим ринком для китайських фірм. Деякі відповіді очевидні. Минулого року російська економіка зазнала рецесії. Цього року зростання в кращому випадку буде переживати стагнацію. А прогнози свідчать, що ВВП Росії не відновиться до довоєнного рівня до 2027 року. Рішення Кремля у 2022 році відмовитися від міжнародних норм, що захищають інтелектуальну власність, стало ще одним стримуючим фактором. Пекін може й не славиться повагою до західної інтелектуальної власності у себе вдома. Але китайські компанії все ще хочуть, щоб їхні ноу-хау були захищені, коли вони ведуть бізнес за кордоном», — пише Демаре.
Крім того, Пекін ще не віддав наказ своїм державним підприємствам виходити на російський ринок. А враховуючи, що російське населення традиційно підозріло ставиться до Китаю, китайські компанії знають, що їх можуть не зустріти з розпростертими обіймами.
Втім, головна причина, чому китайські фірми так неохоче ведуть бізнес за Амуром, може бути пов’язана скоріше з Вашингтоном, ніж з Москвою. Китайський бізнес побоюється, що США можуть запровадити вторинні санкції, які будуть спрямовані проти фірм з будь-якої країни, що ведуть бізнес з російськими компаніями. Поки що Вашингтон запроваджував такі заходи лише у випадку укладення угод з російським військовим сектором. Якщо США поширять такі обмеження на інші сектори економіки, всі компанії в усьому світі будуть змушені обирати між американським і російським ринками. Для більшості компаній вибір на користь Сполучених Штатів був би очевидним.
[see_also ids=»541114″]
«Як наслідок, китайські компанії мають мало стимулів інвестувати час і гроші в розвиток відносин з російським бізнесом, від яких їм, можливо, незабаром доведеться відмовитися», — пояснює автор.
Можливо, найбільше Кремль непокоїть те, що китайські фірми, які ведуть бізнес на російській території, не компенсують відхід західних постачальників з російського ринку. Китайський бізнес в основному постачає базові мобільні телефони, транспортне обладнання та комп’ютери. Китайські компанії не постачають в Росію передові технології. Згідно з даними китайської митниці, експорт китайських напівпровідників в РФ у 2022 році загалом не змінився. Знову ж таки, це може бути пов’язано з позицією США. Як і Москва, Пекін втратив доступ до передових напівпровідників внаслідок низки американських заходів експортного контролю, запроваджених наприкінці 2022 року. Чіпи, які може виробляти Китай, здебільшого базові і, ймовірно, не дуже корисні для Росії.
«США зробили ставку, коли одночасно обмежили можливість Росії і Китаю імпортувати складні напівпровідники у 2022 році. Вашингтон сподівався, що замість того, щоб співпрацювати для обходу цих заходів, Пекін і Москва будуть конкурувати за отримання високотехнологічних чіпів — і здебільшого ця ставка виправдалася», — йдеться в статті.
Росія, схоже, контрабандою ввозить деякі напівпровідники з Туреччини, а також, можливо, з Казахстану, Сербії і ОАЕ. Але вона не може забезпечити достатню кількість напівпровідників для задоволення потреб своєї великої економіки, що підриває здатність Москви створювати технологічну екосистему з нуля і будувати ланцюжки поставок для передових продуктів. З часом це суттєво вплине на економічні перспективи Росії.
Не такі вже й особливі
З іншого боку торгового балансу, зростання російського експорту до Китаю виглядає більш вражаючим: вартість російських поставок до Китаю зросла на 43% у 2022 році. Але знову ж таки, реальність може бути не такою райдужною. Зростання цін на сировинні товари, спричинене війною, частково пояснює ці цифри. Сира нафта, газ і вугілля становлять основну частину російського експорту в Китай. У 2022 році ціни на ці товари різко зросли. Як наслідок, багато товаровиробників зафіксували різкі стрибки в експорті в КНР. Наприклад, експорт Канади зріс на 39% у 2022 році. Експорт Росії також різко зріс. І всупереч поширеній думці, Китай, схоже, не купує російські товари зі знижкою.
[see_also ids=»541359″]
Знову ж таки, абсолютний розмір російського експорту в Китай свідчить про більш скромну реальність. Він залишається низьким. Минулого року він становив 114 мільярдів доларів. Ця цифра — це лише 4% від китайського імпорту, на рівні з китайськими поставками з Малайзії, чия економіка в шість разів менша за російську. Звичайно, є й певна контрабанда. Оскільки російська нафта все частіше перевозиться за допомогою все більшого «таємного» флоту російських кораблів. Але Китай, швидше за все, не приховує більшу частину свого імпорту російської нафти. Його це не потрібно. США і їхні союзники не запровадили ембарго на експорт російської нафти, головним чином через побоювання підвищити ціни на нафту і спровокувати зворотну реакцію проти санкцій на Глобальному Півдні.
«Забігаючи наперед, можна сказати, що експорт російських енергоносіїв в Китай, можливо, досягнув плато. Пекін завжди намагався підтримувати різноманітність постачальників енергоресурсів. Інсайдери судноплавства вважають, що Китай обмежує імпорт нафти приблизно двома мільйонами барелів на день з будь-якої країни», — пише Демаре, додаючи, що цього рівня, наприклад, Саудівська Аравія досягла вже давно.
Китайська влада може виявитися особливо обережною у відносинах з Росією в цьому питанні, враховуючи, що Путін показав у 2022 році, що він без вагань готовий перекрити газовий кран для Європи. Обмежені потужності теж можуть стати перепоною для збільшення експорту російських енергоносіїв в Китай. Лише кілька китайських нафтопереробних заводів здатні переробляти російську нафту, яка багата на високотоксичну ртуть.
Аналогічна картина і з газом. Поставки трубопроводом «Сила Сибіру» не можуть значно зрости, доки не буде завершена його модернізація у 2025 році. Путін давно наполягав на будівництві нового газопроводу між РФ і Китаєм під назвою «Сила Сибіру-2». Він покладав великі надії на те, що візит Сі Цзіньпіна в Москву в березні 2023 року приведе до підписання угоди. Однак лідер Китаю не поспішає виконувати зобов’язання, і на те є вагомі причини. Пекін вже погодився побудувати трубопровід, який з’єднає російський острів Сахалін з материковим Китаєм. Якщо збудувати ще й «Силу Сибіру-2», тоді Росія постачатиме близько половини китайського газового імпорту. А це зробить Пекін таким же залежним від російського газу, яким раніше була Європа.
Однобока дружба
Погляд на китайські митні дані дає зрозуміти, що Китай зберігає перевагу в економічних відносинах з Росією і що Пекін, схоже, не поспішає кидати Кремлю економічне «рятівне коло». У майбутньому китайський бізнес все ще може прийти на допомогу Росії, збільшивши свої інвестиції в цю країну. Поки що немає жодних ознак того, що вони готуються до цього, але інвестиційні рішення, як правило, реалізуються через три-п’ять років.
[see_also ids=»540054″]
Однак малоймовірно, що китайські фірми заповнять усю порожнечу, яка залишилася після відходу західного бізнесу. На компанії з країн, які Росія зараз вважає «недружніми», але які раніше приносили інновації в Москву, припадало 90% прямих іноземних інвестицій в РФ протягом останнього десятиліття. Сьогодні ця частка близька до нуля.
На Олімпійських іграх у Пекіні в 2022 році, лише за кілька тижнів до того, як Москва розпочала вторгнення в Україну, російський і китайський лідери заявили, що їхня дружба «не знає меж». Через рік після того Сі Цзіньпін і Путін лише підтвердили приказку про те, що деякі речі легше сказати, ніж зробити. Великі очікування Путіна не виправдалися. І всупереч офіційним заявам, розхвалений поворот Росії до Китаю не був взаємний.