«Ранєтки» (2008 – 2014 роки)
Серіал розповідає про п’ятьох школярок, які вирішили створити власну рок-групу. Сюжет украй банальний, та ми звернемо увагу на досить непримітного, на перший погляд, героя, а саме батька однієї з головних героїнь – Лєри.
Чоловік працює в міліції, любить свою роботу, але одного дня його звільняють з посади без жодних пояснень. Лєрі вдається дізнатися, що причини для цього все ж були, і що ситуація пов’язана з одним олігархом.
Дівчина відшукує його, приходить до нього додому й звинувачує у несправедливому ставленні до її батька, який є людиною честі. Олігарх обіцяє розібратися в ситуації. Згодом з’ясовується, що в усьому винні його вірні «посіпаки». Сам олігарх відхрещується від відповідальності (мовляв, «ніколи б такого не допустив») і врешті-решт повертає батька Лєри на посаду міліціонера.
Що ж насправді ховається за цією сценою? Насправді серіал підкреслює та нормалізує вертикаль влади для дітей: олігарх вищий за будь-яку державну інституцію, він має беззаперечне право звільняти й повертати людей на посади.
Ця ідея настільки міцно закріпилась у свідомості російського суспільства, що йому навіть не потрібно надавати додаткових пояснень, яким чином олігарх має повноваження відновити на посаді держслужбовця?
Згаданий епізод серіалу також ідеально вмонтовується в російську парадигму «цар хороший – бояри погані». Її базовим компонентом є віра в те, що правитель (цар, імператор, президент) добрий, а вся несправедливість – наслідки хитрості та підлості його оточення (чиновників, бояр, дворян).
Така ідея означає, що:
у світі є справедливість, а все зло йде саме від чиновників. Адже вони знають про проблеми простого народу, але не розповідають про них правителю заради власної вигоди; для відновлення справедливості необхідно піти до правителя: він вислухає і допоможе виправити ситуацію. Зло буде покарано, і світ знову стане справедливим.
Так, попри те, що олігарх у «Ранєтках» є другорядним персонажем, російські сценаристи не просто нормалізували його образ, а й навіть сформували позитивне та шанобливе ставлення до олігарха як до можновладця.
«Папіни дочкі» (2007 – 2013 роки)
Ще один приклад – серіал «Папіни дочкі», що розповідає про життя батька та його п’ятьох дочок. У найменшої з них, п’ятирічної Пуговки, є дорослий друг, який допомагає родині за будь-яких обставин. Усі знають, що він олігарх, тому дали йому прізвисько «Алігатор». Чоловік не один раз рятує сім’ю від різних негараздів та є таким собі Ґендальфом серіалу. От тільки Ґендальфом у Росії називають олігархів.
Образ «Алігатора» в «Папіних дочках» схематичний і типізований: це позитивний, дещо смішний чоловік, який має велику владу. Також згадаємо, що олігарх у цьому серіалі, на відміну від «Ранєток», уже не епізодичний, а сталий персонаж, якому симпатизують усі головні герої. Це не дивно, адже саме «Алігатор» допомагає знайти роботу, розв’язати проблеми з грошима тощо.
Слово «олігарх» у цих серіалах не має негативного значення, а лише означає, що людина має владу та гроші. Водночас продукти масової культури, зокрема серіали, демонструють та закріплюють конкретну норму, за якої «олігарх» стає синонімом до слова «справедливість». Так, у російській культурі явища олігархії та корупції внормовуються, сприймаються суспільством як щось хороше, що може принести справедливість світу і простим людям.
Масового продукту поза політикою не існує
Що це все означає для нас з вами? «Ранєтки», «Папіни дочкі» та інші посередні серіали були у нашому з вами середовищі десятиліттями. Вони впливали на наше суспільство з дитинства й культивували навіть не просто загальні явища корупції та олігархії, а саме їх російський варіант.
Ми навіть не помічали, як на підсвідомому рівні у нас формувалась думка про те, що корупційні схеми наших політиків з російськими є нормальним процесом.
Культури поза політикою не існує. Масового продукту поза політикою не існує. Все, що ви вкладаєте собі в голову, несе політичний контекст. Навіть підлітковий серіал.