Я часто бував у місцях, куди прилітали ворожі ракети. У подорожах Україною через якийсь час, а у Львові відразу після вибухів. Мене вражала безсенсовність обстрілів і смертей людей

Стара військова частина, де давно ніхто не служив і нічого, окрім залишків консервованого м‘яса не зберігали, автосервіси, цивільні підприємства часто ставали безсесовними цілями для російських ракет. Я завжди дивувався, навіщо витрачати від двох до восьми мільйонів доларів, щоб стріляти по таких цілях ? Звичайно, у військові частини теж прилітало, як от у Яворівський полігон чи Десну. Але таких потраплянь значно менше.

Те саме сталося у Кременчуці. Одна ракета прилетіла на територію заводу дорожніх машин, інша прямо у торговий центр.

Я добре знаю Кременчук і не раз бував у цьому торгівельному центрі. Так само знаю, що завод дорожніх машин робив колись машини, щоб класти асфальт, а не танки. І ніяких складів озброєнь там не було.

Просто вони потрапили ракетою у завод і у “Амстор”.

Можна довго гадати, навіщо вони туди стріляли, вони цілили у “Амстор” чи потрапили туди випадково, думали вони, що там є зброя, чи ні. Вони злочинці і без причини вбили мирних людей.

Але найбільше мене вражає і викликає злість нахабна брехня Путіна і його пропагандистів. А найбільше розчаровує те, як навіть попри очевидну брехню є українці, які у неї вірять. Навіть у Кременчуці.

І я знаю чому. Нас привчали вірити Російській брехні канали Медведчука та Фірташа .

Тепер ці канали і ведучі з закритих каналів далі продовжують свою справу, нібито змінивши прапори. Іншу думку забороняють.

Це означає, що гібридна, а не лише фронтова війна триває, що держава страждає від інформаційних спецоперацій ворога і відмовляється захищатися від них.

Ось — петиція до уряду проти закриття цифрового мовлення українських телеканалів. Прошу підписати.