Що там в Орбаностані?
Брехло Придунайське, він же за сумісництвом міністр закордонних справ Наддунайської сатрапії Путіна в ЄС (Орбаностан, офіційна назва – Угорщина) Петер Сіярто в інтерв’ю іспанський El Pais висловився щодо проблематичності нафтового ембарго проти Росії. «Наш нафтопереробний завод розрахований на російську нафту. Щоб переробити інші види нафти, нам довелося б інвестувати від 500 до 550 мільйонів євро – це займе близько чотирьох років. Щоб замінити нафтопровід з Росії, нам доведеться розширити потужність трубопроводу з Адріатичного моря, що означало б 200 мільйонів євро, і ми не знаємо, скільки це займе часу» – торочить він.
А тепер звернемось до фактів від національної угорської нафтогазової компанії MOL Group.
Прес-реліз від 9 лютого 2015 року констатує, що MOL Group і Transpetrol (словацький нафтотранспортний оператор) завершили реконструкцію та розширення потужності відгалуження нафтопроводу «Дружба-1»/«Адрія» між Сазхоламбаттою та Іполішагом у Словаччині. Завдяки цим стратегічним інвестиціям Угорщина, Словаччина та Чехія тепер зможуть додатково диверсифікувати свої постачання енергії, що значно покращить регіональну енергетичну безпеку… Загальна вартість інвестицій склала $80 млн. Окрім реконструкції нафтопроводу «Дружба-1»/«Адрія», MOL Group також збільшила пропускну здатність угорської ділянки нафтопроводу Adria, що з’єднує Адріатичне море зі Словаччиною з нинішніх 10 млн. тонн на рік до 14 млн. тоннн… Ця інвестиція має стратегічне значення, оскільки дозволяє MOL Group задовольняти потреби в нафті свого Братиславського НПЗ з Адріатичного моря. Таким чином, безпека постачання Угорщини та Словаччини значно покращилася, а ступінь їхньої односторонньої залежності на даний момент зменшується. Ділянка з розширеною потужністю також може сприяти безпеці постачання Чеської Республіки – через цей маршрут чеські нафтопереробні заводи також можуть отримувати сиру нафту з нового джерела.
А тепер у чому Орбан через Сіярто вводить усіх в оману?
1. Сійярто сказав, що Угорщина не тільки не має виходу до моря, але й залежить від російської нафти та газу через свою історично побудовану інфраструктуру. Про російську нафту та історично побудовану інфраструктуру (нафтопровід «Дружба») він не лукавить, але не говорить про те, що Угорщина мала і має альтернативу. Насправді, в нафтотранспортному вимірі Угорщина має вихід до моря – Середземного, через нафтопровід «Адрія» та хорватський термінал на о-ві Омішаль в Адріатичному морі, які є не менш історичною інфраструктурою ніж «Дружба».
2. Сіярто твердить, що угорський НПЗ розрахований лише на російську нафту. Так склалося, мовляв. Нічого подібного. До 40% нафти, що переробляється в Сазхоламбатті, може бути і є неросійською (різна частка в різні роки). МОЛ має свої видобувні активи в Північному морі, Казахстані, Курдистані, а віднедавна і в Азербайджані, чим дуже пишається. А ще є власний видобуток на території Угорщини та Хорватії. Але чомусь про це не згадує Сіярто, торочачи весь час про російську нафту.
Чому Сіярто не згадує про альтернативи? Та тому, що на російську нафту для Угорщини існує спеціальна ціна (не ринкова), яка й забезпечує неабияку маржу не тільки і не стільки для МОЛу, скільки для Орбана і Ко через багаторічну безперебійно працюючу відточену до досконалості відкатну схему з офшорами.
4. Про альтернативи. Як витікає з цитованого вище прес-релізу МОЛу 2015 року, потужність нафтопроводу «Адрія» було збільшено внаслідок реконструкції до 14 млн. тоннн, тобто з середземноморського ринку МОЛ може забезпечувати обидва своїх НПЗ (в Угорщині та Словаччині) повністю. Потужність НПЗ «Дуна» в Сазхоламбатті – 8,1 млн. тонн, «Словнафту» в Братиславі – 5,5 млн. тонн, тобто сумарно 13,6 млн. тонн. Отже, нафтотранспортна альтернатива забезпечує МОЛ більш ніж на 100%, особливо беручи до уваги, що НПЗ не завантажені на усі 100%. В 2015 році, як зазначено в прес-релізі МОЛу, вони навіть на Чехію хотіли постачати нафту, використовуючи надлишкові потужності. Тому, Сіярто відверто бреше, що потрібно розширювати «Адрію», це вже зроблено. Очевидно, що хочуть компенсувати витрати, причому так десь в трикратному розмірі.
5. Постачальна альтернатива. На Середземноморському ринку можна придбати будь-яку нафту, у тому числі і сортів, близьких до російської експортної суміші або ж створити власну суміш, придбавши декілька сортів нафти. На це й була націлена корпоративна політика МОЛу після того, як він неохоче пішов з Росії у 2016 році, остерігаючись негативних наслідків від санкцій ЄС проти РФ після вторгнення до України 2 2014-му. У листопаді 2019 року МОЛ придбав від «Шеврону» 9,57% акцій нафтового родовища Азери-Чіраг-Гюнешлі (AЧГ) в Азербайджані, одного з найбільших у світі нафтових родовищ, розташованого в Каспійському морі, а також 8,9% акцій в трубопроводі Баку-Тбілісі-Джейхан (БТД), що транспортує сиру нафту з АЧГ до турецького терміналу Джейхан на Середземному морі. А ще МОЛ має нафтовидобуток в Іракському Курдистані, а також в інших регіонах, про які йшлось вище. Отже, і вибір сировини, і логістика доволі добра – бери яку хочеш нафту, вези танкером до терміналу Омішаль в Хорватії і звідти нафтопроводом «Адрія» прямісінько на НПЗ в Сазхоламбатті та Братиславі. Тільки тут працюють ринкові, а не спеціальні ціни під Орбана, як у випадку з російською нафтою по «Дружбі». І відкатів не буде, або будуть, проте не такі як від операцій з російською нафтою.
6. Про переробку. Сіярто з Орбаном бідкаються що потрібні будуть шалені гроші і років зо 4 для переналаштування процесингу «Дуна» на неросійську нафту. Передусім, цей НПЗ вже давно використовує неросійську нафту, більше того, на різних нафтогазових форумах 2000-х років, коли з українського боку пропонувалось для НПЗ Центральної Європи брати каспійську нафту, переробники похвалялись тим, що в чистому вигляді вони її переробляти не будуть, але у відповідних сумішах з іншими сортами вони вже мають неабиякий досвід. Десятки (!) сортів нафти, мовляв, перепробували, беручи її з моря. НПЗ «Дуна» зазнав декілька етапів модернізації, оновлення технологічного обладнання. Останнє, в 2019 році в Frames Group було замовлено устаткування для додаткового очищення та обезсолювання сировини, що «дозволяє переробляти понад 50 додаткових сортів нафти». Звісно, що усе це чогось коштує, але тим не менше НПЗ в Сазхоламбатті характеризується європейськими експертами з нафтопереробки як такий що має диверсифіковане забезпечення сировиною та стійкий до конкуренції.
Насамкінець. Брюссель заблокував Орбаностану приблизно $8 млрд. за політику та дії несумісні з демократією та принципами ЄС. Тому Орбан вирішив зайнятися шантажем та здирництвом, користуючись нагодою. Подвійний виграш може бути – вибити з Брюсселю бодай 750 млн. євро і одночасно засвідчити виконання завдання по торпедуванню європейського нафтового ембарго та курсу на розвал ЄС зсередини! А за це Пу винагородить вірного сатрапа і всю його сатрапію Орбаностан!
А от в чому не бреше Петер Сійярто, то це коли сам починає ображено скаржитись El Pais, що «нас завжди представляють як друзів росіян і шпигунів Путіна». По Фройду…