Вісім років тому «ввічливі зелені чоловічки» висадилися на території Кримському півострова. З цього моменту розпочалася анексія Криму. Ця історія про хлопця, який народився в Росії (в місті Шахти Ростовської області), більшу частину своєї футбольної карєри провів в цій країні і навіть прийняв російське громадянство (коли виступав за московське Динамо). На момент анексії він переїхав з Москви до Сімферополя, де мешкав з родиною. Здавалася, повинен був позитивно сприйняти події 2014 року. Але жити при новий владі в Криму Максим Левицький не захотів. Він не приховував своєї проукраїнської позиції і незабаром перевіз свою родину до Києва. Пригод в його футбольної карєрі було достатньо. Валерій Лобановський викликав голкіпера до збірної України, а після сухої серії в 809 хвилин за новоросійський Чорноморець Левицького запрошували в київське Динамо. Максим вирішив поїхати до Франції, де незабаром отримав звинувачення у фіктивному грецькому громадянстві, яке йому оформив Сент-Етьєн. У відвертій розмові з Максимом Розенко Левицький розповів про договірні ігри в чемпіонатах Росії і України, паспортний скандалі 2000 року і рішенні переїхати з Криму до Києва після подій 2014 року.Родичі в Греції- Максиме, потрапити в Сент-Етьєн вам напевно допомогла «суха» серія в чемпіонаті Росії. У вас на той момент була купа запрошень. Була дилема, якій пропозиції віддати перевагу?- Цікаво, але в ніч перед моїм вильотом до Франції отримав запрошення від московського ЦСКА. Один з керівників клубу прийшов до мене в номер. Постукав у двері вже після опівночі. Сказав, що армійцям дуже потрібні мої послуги, поцікавився, який контракт має сенс запропонувати, щоб зробив свій вибір на користь ЦСКА. Відмовляти людині було незручно, назвав суму в два рази більшу, ніж повинен був отримувати в Сент-Етьєн. Вона співрозмовника не збентежила. Але міняти щось вже не бачив сенсу. Мені хотілося спробувати себе в європейському футболі, пожити у Франції. Навіть наставник Чорноморця Байдачний, коли ми торкнулися цієї теми, розвів руками: «На твоєму місці б поїхав до Сент-Етьєну».- У заявці французького клубу ви чотири місяці були українцем, а потім перетворилися на нащадка еллінів. Коли Сент-Етьєн вперше підняв питання зі зміною громадянства?- До підписання контракту розмови на цю тему не було. Я приїхав, 11 липня 2000 року підписав контракт, мене заявили. Ліцензію на участь в чемпіонаті Франції отримав як українець. У першому турі граємо з Генгамом. За день до гри виходимо на розминку, підходить адміністратор команди з перекладачем. Кажуть, що тільки троє іноземців можуть виходити на поле, а я четвертий. Тобто, потрапляю під ліміт, швидше за все, грати не буду. Але наступного дня в стартовому складі на поле виходять росіянин Панов, бразилець Алоїзіо і я. Що змінилося за ніч не цікавився, головне було грати.- Як далі розвивалися події?- Трохи пізніше зі мною знову заводять розмову. Мовляв, потрібно оформити паспорт громадянина Європейського Союзу, все буде легально. По-іншому не знають, як вийти з ситуації, щоб я постійно грав. Легіонерів — шість, перед початком сезону ще одного бразильця придбали. Я тим часом дізнаюся, що подібні розмови ведуть не тільки зі мною — також взяли в оборот бразильця Алекса.- Він першим погодився?- Так. Але Алекса довго «вмовляли». Вивели зі складу, під надуманим приводом оштрафували. Пресували постійно. В результаті Алекс здався. З Марселем на заміну Панову вийшов вже як португалець, заявили його буквально в день гри. За 15 хвилин два голи забив, ми 3:0 виграли. І в 11 матчах 15 голів наколотив.- Приклад Алекса вас переконав?- Скоріше, заспокоїв. Чотири тури відіграв як українець. Потім на тренуванні отримав невелику травму — подряпав об крихту коліно, пішло зараження, довелося робити операцію. На мене прийшов виклик з ФФУ — Лобановський запросив в збірну. Французи відпускати не хотіли. Викликав президент клубу. Сказав, мовляв, у нас непроста ситуація, ти повинен залишитися. Я заперечив: «Виклик офіційний, я повинен їхати. Хочете, щоб мене на п’ять ігор дискваліфікували?». Президент у відповідь навів приклад африканського легіонера Люсьєна Меттомо. Мовляв, його теж викликали в збірну Камеруну, але ми дали йому трохи грошей, і він вже нікуди не їде. Не бачу приводу, щоб не запропонувати подібне тобі. Тим більше, у тебе травма, шина накладена, нога не згинається. Нашому доктору ми довіряємо більше, ніж українського, відновлюйся у нас. Я подумав і … полетів до Києва. Лікар збірної оглянув, сказав, що не зможе «поставити на ноги» до гри і мені краще повернутися до Франції. Через травму пропустив два тури, до того ж команда програла матч на Кубок країни. Президент Сент-Етьєна мене викликав, докорив. Мовляв, майже мільйон доларів за тебе сплатили, зарплату платимо хорошу, а ти нам назустріч не йдеш. Тут наші інтереси збіглися — через тиждень вже вийшов на поле в грі проти Ліона.- Після розмови з президентом дали свою згоду на отримання іншого паспорту?- Незабаром тренер Сент-Етьєна в інтерв’ю французькому телеканалу розповів, що у мене, виявляється, є якісь родичі в Греції. Мені обірвали телефон українські журналісти. Я на той момент не знав, що їм відповідати. Паспорт взявся оформляти представник грецького консульства в Новоросійську. Пам’ятаю, що забирав «ксиву» на нейтральній території — в Ліоні. Мені залишалося тільки поставити відповідні підписи, але я все одно сумнівався. Сказав, що без свого агента Кості Сарсанії нічого підписувати не буду. Костя прилетів, ми зустрілися з віце-президентом клубу, який пред’явив нам підписаний начальником місцевої поліції документ, де йшлося про те, що паспорт виданий на законних підставах. Костя теж сумнівався, що Сент-Етьєн так швидко оформив мені паспорт, але останній аргумент переконав і його. У підсумку я розписався і забрав «ксиву». Читайте також: Працював перукарем порізав вухо дружині генерала. Екс-форвард Динамо і Шахтаря змінив безліч професійАвтографи для жандармів- З грецьким паспортом ви відіграли тільки два тури.- У другому моєму матчі в якості «грека» ми зустрічалися з Тулузою. Вони треті знизу, ми стоїмо вище. Обіграли 1:0. Тренер Тулузи Робер Нузаре до цього вивів Сент-Етьєн з другого дивізіону в перший. Посів п’яте місце з командою в елітному дивізіоні. Потім вщент розсварився зі спортивним директором і президентом клубу. Пішов в Тулузу, але був в курсі внутрішніх процесів, що проходили в нашому клубі. На прес-конференції після матчу він сказав: «Ми цю гру ще не програли. Точно знаю, що у Алекса — лівий португальська паспорт. Також не завадило б перевірити і Левицького». Для мене це обернулося затриманням і майже п’ятигодинним допитом в січні 2001 року.- Що здивувало під час допиту?- Комісар поліції, вислухавши мої відповіді на допиті, махнув рукою: «Чортові французи — не обдурять не проживуть». Я здивувався такому пасажу офіційної особи на адресу співвітчизників. Втім, більше думав про інше — як вибратися з цієї поганої історії. У камері мене протримали до ранку. Вранці один з жандармів приніс цілу пачку газет популярного l’equipe — головною темою номера там було моє затримання. Моє велике фото з поліцейськими під ручки красувалося на обкладенкі газети. Жандарм попросив поставити автографи під кожним номером — на пам’ять для всіх працівників департаменту поліції Парижа, включаючи комісара. А в 11 ранку мене звільнили з під варти, вручивши розпорядження з’явитися в ліонський суд.- Що було в суді?- Перш за все, висловлюючись юридичними термінами, «досліджували вигоду набувача від цієї ситуації». Адвокат звернув увагу судді, що ніякої особистої зацікавленості в отримання грецького паспорта у мене не було. У той час отримав серйозну травму Олександр Шовковський і Лобановський сказав, що розраховує на мене як основного воротаря збірної України. Мене викликали на гру з Польщею. Єдиний мій інтерес — з цим паспортом міг грати в англійській прем’єр-лізі. На той момент у Сент-Етьєна і лондонського Арсеналу був підписаний договір про співпрацю. Уже пізніше Костя зізнався, що була розмова щодо мене з Арсеном Венгером, була попередня зацікавленість. Вони з Венгером перетиналися, коли Костя на початку 90-х грав у Франції.- Паспорт виявився фальшивим?- У загальноєвропейської базі вкрадених і втрачених паспортів знайшли португальські «ксиви» Алекса і Алоїзіо. Я отримав висновок поліції, що мій паспорт за жодними баз не проходить — він був визнаний недійсним, так як суд отримав повідомлення від поліції Греції, що паспорт з такими даними такій особі в Греції не видавався. Тобто, цим паспортом ні клуб, ні я не мали права користуватися. Я, до речі, в аеропортах їм жодного разу і не скористався — завжди пред’являв тільки український спільно з робочою карткою, отриманої від французьких міграційної влади.- У підсумку ви відбулися легким переляком — отримали чотиримісячну дискваліфікацію.- Французи ще затримали відправку мого трансферу в московський Спартак, з яким незабаром підписав контракт. До суду літав вже з Москви. За рішенням суду мені дали чотири місяці умовно. Але з нагоди виборів президента Франції оголосили амністію і я автоматично перейшов в розряд несудимих. Плюс виписали штраф в 20 тисяч євро. Втім, його так і не заплатив — ніхто не надіслав відповідних паперів. Елементарно не знав, куди перерахувати гроші. Перший час по Європі літав з побоюванням. Коли вперше після суду проходив митний контроль у Франції, хвилювався. В голові крутилися думки, що, чого доброго, заарештують через несплату штрафу. Але ніяких питань мені більше не задавали.- Які санкції отримали інші учасники паспортного скандалу?- Фариду Мондрагону на п’ять років заборонили в’їзд на територію Франції. Хоча він стільки разів з цім паспортом літав з Колумбії у Євросоюз і назад, але чомусь у нього жодного разу не було проблем на кордоні. Алекс і Алоїзіо заплатили штрафи, отримали 4 місяці дискваліфікації і … незабаром опинилися в ПСЖ.- Що вам сказали в Сент-Етьєні, коли почалися судові розгляди?- Президент намагався заспокоїти: «Не звертай на це увагу, ти гравець Сент-Етьєна.Але незабаром почув: «Вибач, ми розуміємо, що ти вийшов на пік форми, але нам твоя участь в матчах очок не принесе». Клуб вів переговори з іспанським Депортиво. Але у підсумку продали в Спартак.- Яке покарання отримав Сент-Етьєн?- З команди зняли 7 очок, генеральний менеджер Жерар Соле був відлучений від футболу на рік. Команда за підсумками сезону 2000-01 вилетіла в другий дивізіон. Читайте також: Герман Зонін: Я штрафував і Сабо, і ФоменкаКоли воротар цілує суддю- У російському клубному футболі було таке явище як «кооперативи». Коли кілька команд, що стояв на виліт, домовлялися між собою і топили певного «щасливчика». Ви з подібним в українському футболі стикалися?- У сезоні 1997/98 таким чином втопили одеський Чорноморець. Таврія теж стояла на вильоті, але в останньому турі ми виграли і в першу лігу відправилися моряки. Ми знали, що переможемо тернопільську Ниву. Завдання було дозволити забити їх грузинському нападаючому (судячи з усього — Автандилу Капанадзе, який в тому сезоні забив 15 голів і став четвертим в списку бомбардирів чемпіонату — прим. М.Р.).Щоправда, тренер підійшов, сказав: «Тебе це не стосується». Перший тайм ми грали без всякого сценарію. Забили два голи. Потрібно було допомогти забити їх форварду. Грузин вийшов один на один — я потягнув. Ще раз пробив — штанга. Наші вже почали розступатися. Народ на трибунах швидко все зрозумів, став свистіти. Нападник з подивом дивився на мене. Я розвів руками: «Пропускати не буду. Нехай призначають одинадцятиметровий, заб’єш з пенальті». Скосили його в штрафний — свисток судді мовчить. Ще раз завалили. Арбітр не реагує. Гравці підходять до нього, він у відповідь: «А зі мною ніхто ні про що не домовлявся — грайте». Так 2:0 у Ниви і виграли.Через пару днів відкриваю свіжий номер газети «Кримська правда». Заслужений журналіст пише, що в Сімферополі команди відверто відбували номер, трибуни свистіли і, судячи з усього, лише один гравець був не в курсі домовленостей — це Левицький. Максим тягнув, все що можна. Я посміхнувся …- У Росії смішні епізоди були?- Коли виступав за Терек ыз Грозного, справжній шедевр був у Брянську. На табло — 2:2. Остання хвилина гри. Подаємо кутовий. Захисник вибиває м’яч рукою. Стовідсотковий пенальті. Суддя показує на точку і лізе в кишеню за карткою. Ми дружно радіємо. Господарі тим часом оточують арбітра, до нього біжить лайнсмен, щось емоційно розповідає. Вислухавши, суддя змінює рішення, показує «від воріт». І найцікавіше — воротар суперника починає цілувати суддю — це відео навіть в інтернеті є. Керівництво нашої команди, яка сиділа в ВІПе, потім розповідало, що присутній на грі губернатор з подивом запитував у свого оточення, чому воротар цілує суддю?Після гри оператор вмикав нам відео цього епізоду. Видно, як наш футболіст зліва подає лівою ногою, як їх захисник вибиває м’яч рукою. Оператор каже: «Найцікавіше попереду!». Дивимося, вже після того, як суддя показав «від воріт», всі відходять, а воротар підбігає до судді і чмокає його в щічку. Нас всіх просто «порвало». Ще кілька разів переглядали, «на біс».- Брали участь в матчах, коли премію виписувала третя сторона?- Так, за московське Динамо проти ЦСКА. Локомотив преміював за кожне відібране у армійців очко. Зіграли 0:0. Половину премії тодішнє керівництво Динамо кудись поділо. Видали половину, сказали, що решту роздали працівникам клубу. Ми заради інтересу запитали у працівників, виявилося, що ніхто цих грошей не бачив. Так ми ще командою з «нашої» частини грошей скинулися, роздали лікарям, водію та іншим хлопцям з обслуговуючого персоналу.- В Україні матчів подібного плану не було?- Якось Таврія зіграла 3:3 з Шахтарем. Провели чудовий матч, вели з різницею в два м’ячі, хоча останні 40 хвилин грали вдесятьох — видалили нашого захисника. У Таврії на ой час була велика затримка по зарплаті. Але відразу після гри нам дали преміальні. До цього ніколи не роздавали гроші відразу після матчу в роздягальні. І розмір преміальних за мірками Таврії був божевільним. Зазвичай платили по 100 доларів, а тут дали по 600. Ми запитали: «Це і зарплата ще?». Відповіли, що зарплата незабаром теж буде. І тільки через рік з’ясувалося, що гроші передало київське Динамо. Або близькі до киян люди.- У 2012 році ви з сім’єю переїхали з Москви до Криму, а три роки потому зробили ще один марш-кидок і тепер живете в Києві. З чим пов’язаний останній переїзд?- Я народився в Ростовській області, велика частина моєї кар’єри пройшла в Росії, коли виступав за московське Динамо оформив себе російське громадянство. Але серцю не накажеш. Після подій в Криму в 2014 році зрозумів, що по духу мені ближче Україна. Рішення про переїзд приймали на сімейній раді, дружина мене підтримала. У Києві нам комфортніше. І дружина, і сини — громадяни України. Старший син після 2014 року перевівся з московського ВНЗ у київський — це було його особистим рішенням. Таким чином проявив свою громадянську позицію. Мені його вчинок сподобався. Я маю посвідку на постійне проживання в Україні. І рахую себе українцем. Пишаюся, що зіграв 8 матчів за збірну. Пам’ятаю, як 31 травня 2000 дебютував за синьо-жовту дружину на «Уемблі» в матчі з Англією. Це було чудово!Читайте також: Він приховував свій діагноз. Унікальна карєра і трагічна смерть першого українця в чемпіонаті ТуреччиниОсобиста справа:Максим Левицький. Народився 26 листопада 1972 року, в місті Шахти Ростовської області.Воротар. Виступав за команди: Таврія Сімферополь (1992-1999), Чорноморець Новоросійськ (1999-2000, 2003-04), Сент-Етьєн Франція (2000), Спартак Москва (2001-02), Динамо Москва (2004-05), Сибір Новосибірськ (2005-06), Терек Грозний (2007), Ростов (2008), Торпедо-ЗІЛ Москва (2009). Зіграв 8 матчів за збірну України (2000-2002).Максим Розенко, Чемпіон