Людство почало використовувати глину в якості будівельного матеріалу в глибоку давнину. Спочатку з’явилася цегла-сирець, яка висихала на повітрі, була не особливо міцної та довговічною. Потім вироби з глини навчилися обпалювати, та керамічна цегла протягом тисячоліть залишалася одним з кращих будівельних матеріалів. А в XIX столітті з’явився її новий різновид – клінкерна цегла, яку використовували для мощення доріг. Більш тонка клінкерна плитка виявилася універсальним облицювальним матеріалом з чудовими характеристиками. Колись клінкерна цегла та плитка були бюджетною заміною натурального каменю, сьогодні це елітні матеріали, які користуються попитом незважаючи на високу вартість.У XIX столітті в Європі активно велося будівництво доріг, а основним матеріалом для мощення був натуральний камінь. Його видобуток і обробка вимагали чималих витрат, тому були зроблені спроби замінити натуральний камінь штучним – цеглою. У Голландії для виробництва цегли використовувалася місцева сланцева глина, яка була дуже щільною, неоднорідною та недостатньо пластичною. Тому її пропускали між валками та перетирали на дрібний порошок, а потім просівали та змішували з водою. Цеглу з отриманої маси формували за допомогою преса, потім сушили та обпалювали в печі.Голландці також експериментували з технологією випалу, підняли температуру до 1200°, збільшили тривалість обробки (випал тривав до 10 тижнів). Хоча процес виготовлення нового матеріалу був трудомістким, результат виправдовував витрати часу та праці. Використання глиняного порошку тонкого помелу дозволило отримати заготовки з однорідною структурою, мінімальною пористістю, високою щільністю. А термічна обробка надавала їм міцність, співставиму з міцністю натурального каменю. Нова диво-цегла виготовлялася з доступної сировини й обходилася недорого. При постукуванні одна об одну цеглинки видавали високий дзвінкий протяжний звук, за яким і отримали назву (в нідерландській мові слово Klinker означає «голосний звук»).Незабаром технологію освоїли в різних країнах Європи та за її межами, один з перших заводів з випалу клінкеру був відкритий в селі Топчіївка Чернігівського району. Спочатку тут обпалювали великі блоки, які потім дробили, потім було налагоджено формування цегли та плитки заданих розмірів.Унікальна сукупність експлуатаційних характеристик дозволяє використовувати клінкерну плитку для облицювання:• фасадів – плитка стійка до атмосферних впливів, не боїться морозу, не вигоряє під дією сонячних променів;
• стін і підлоги в приміщеннях з високим рівнем вологості – клінкер відрізняється мінімальним водопоглинанням;
• стін, підлоги в технічних приміщеннях – матеріал стійкий до стирання, може витримувати інтенсивні навантаження, а також контакт з хімічно агресивними рідинами та їх парами;
• камінів, печей – за вогнетривкими характеристиками клінкерна цегла перевершує звичайну керамічну, це ж стосується плитки.Нарешті, клінкерна плитка знаходить застосування в дизайні інтер’єрів різних приміщень. Змішування глини з різних родовищ, використання мінеральних добавок, зміна режиму термічної обробки дозволяє отримувати плитку різноманітних кольорів і відтінків без штучних барвників.