«Оскар», якого не чекали. У Лос-Анжелесі напередодні відбулась одна з найбільш незвичних за багато десятиліть церемоній. Організовали її не в театрі, а на вокзалі. І вибір володарів кінопремії теж багатьох здивував. Хто переміг? І що довів цьогорічний «Оскар»? З Лос-Анджелеса розкаже Дмитро Анопченко.
Про цю церемонію тепер сперечатимуться до хрипоти. І глядачі і кінокритики розділені. Хтось каже на новому місці «Оскар» втратив всю урочистість. Мовляв, цей ефір (а декорації для нього і дійсно розгорнули у залізничній станції, максимально обмеживши кількість запрошених) вже не нічим не нагадує вручення головної кінопремії світу.
«Бідно, скупо, нудно». Інші навпаки, у захваті — кажуть, «камерно, але затишно». І «Оскару» давно вже треба було позбутися непотрібного пафосу, стати простіше і ближче.
В Голлівуді відверто кажуть те, що цього року взагалі вдалося провести церемонію; що зустрілися не онлайн, не через інтернет, а особисто, це вже диво. Втім і через довгий карантин і відсутність нових фільмів, і через нові расові квоти скоріш за все станеться так, що вибір кіноакадеміків людям не сподобається. І на фільми, які отримали знамениту статуетку, глядачі в кінотеатри нажаль не підуть.
І це справедливо навіть щодо володаря «Оскару» за найкращий фільм. Картини Хлої Чжао «Земля кочівників». Стрічка максимально життєва навіть більшість ролей грали не професійні актори, а заробітчани, які кочують зі штату в штат. Це ідеальна формула оскароносного фільму — історія однієї людини, яка наодинці переживає всі труднощі сучасного світу і водночас залишається свободною. Але, при всіх плюсах, це явно не той фільм, на який піде глядач.
За роль в цьому фільмі Френсіс Макдорманд (вона стала «найкращою актрисою») отримала свій третій «Оскар»(до цього — у неї вже були статуетки за «Фарго»і «Три білборди»).
Ентоні Хопкінс (він — найкращий актор) отримав свого другого в житті «Оскара». Перший був у далекому 1992, за «Мовчання ягнят». Що цікаво, дві акторські номінації оголосили останніми, по суті — підкресливши, що вони тепер головні, а зовсім не «найкращий фільм», як було десятиліттями.
Ну, а серед переможців в решті номінацій, так багато фільмів, які точно не зберуть касу і навіть лідерами онлайн-переглядів теж не стануть. Проте є актуальними і (це зараз найважливіше для Голлівуду) — політкоректними бо розповідають, наприклад, про поліцейське насильство щодо чорношкірих чи про боротьбу афроамериканців за свої права.
Нові расові квоти кіноакадемія теж витримала повністю. 1151 афроамериканців показово — і це політичний жест — відзначили в рази більше, ніж зазвичай.
Джонатан Кунтс, професор кіношколи Університету Каліфорнії:
Кіноакадемія все більше займає політичну позицію. І все ближче до відстоювання певної «політичної лінії»- аніж нагородження фільмів успішних та популярних.
І це не єдина зміна. Відчуття, що цього року ми побачили інший «Оскар» не тільки через коронавірус. Але і тому, що Академія втомилася поєднувати прогресивність з консервативністю і свідомо почала відмовлятися від традицій, які до цього тут вважали непорушними. А вони, і у тому, якою має бути церемонія. І, головне, у критеріях вибору номінантів та переможців. Які готові змінити навіть ціною втрати рейтингів і симпатій значної частини аудиторії.