Нафта є, грошей – нема: чому багатії-шейхи Кувейту опинилися у пастці

Одна з найбагатших країн Перської затоки переживає економічну кризу, бо грошей залишилося на місяць. Розповідаємо, як Кувейт дійшов до такого життя.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace {
padding-bottom: 56.21%;
z-index: 9;
margin: 10px 0;
order: -2;
}

#mobileBranding {
margin: 0 !important;
}
}

Кувейт – невеликий емірат на півночі Перської затоки, який межує з Саудівською Аравією та Іраком. З останніми складались особливо проблемні відносини: якщо у 1980-х Кувейт підтримав Ірак у їх війні з Іраном, то вже 2 серпня 1990 року Саддам Хуссейн окупував країну. 24 канал розповідає історію злетів та падінь держави.

Нафтовидобувну промисловість було майже знищено через тактику військ Саддама під час відступу. Більшість корінного населення втекла до Саудівської Аравії та інших сусідніх країн, Кувейт був розгромлений, його цінності – пограбовані. Тисячі кувейтців загинули.

28 серпня Ірак навіть оголосив Кувейт своєю 28-ою провінцією. США, які стали потерпати від збоїв в поставках кувейтської нафти, на чолі коаліції звільнили емірат та вигнали звідти іракців під час операції у січні-лютому 1991 року. Дуже обережні збитки – 30-50 млрд доларів США на той час.

Але не дивлячись на це, Кувейт скоро відновив своє процвітання та до останнього часу залишався однією з найбагатших країн Затоки. В країні зосереджено до 9% світових запасів нафти. Як і у його сусідів, експорт та прибутки Кувейту – на 95% «чорне золото».

За оцінками МВФ на 2020 рік, ВВП на душу у цього емірату – 8-те в світі і складає більше 67 тисяч доларів. Якщо оцінювати регіон, трохи більше лише в ОАЕ. Абсолютний лідер – Катар з майже 139 тисячами. Але є проблема: в цілому, падіння внутрішнього валового продукту з 1 квітня очікується на рівні 40%.

Як же сталося, що така успішна та нібито міцна держава скотилася до прірви безгрошів’я? Тут наклалося багато чого – пандемія ковіду, падіння цін на нафту, майже не диверсифікована економіка.

Грошей вистачить на місяць: що відбувається в Кувейті
Як не парадоксально, але це дійсно так – виплат зарплати державним службовцям у листопаді може не бути. Про це заявив міністр фінансів країни Баррак Аль-Шитан.

У Загальному резервному фонді залишилось лише 6,54 млрд доларів США. Це 2 млрд місцевих динарів, а уряду щомісяця потрібно 1,7 млрд для функціонування. МВФ очікує, що фінансові потреби країни зростуть через послаблення її валюти. Інвестиційні рейтинги емірату вже впали до негативного рівня.

Бюджет країни збільшується, а його дефіцит зріс на 69%. Це сьомий підряд дефіцитний бюджет з падіння нафтових цін в 2014 році. Більша частина йде на зарплатню та субсидії – до 2000 доларів США на родину. Сюди входить допомога з будинком, їжею та паливом.

Уряд звернувся до парламенту з пропозицією нового боргового зобов’язання – взяти 20 млрд динарів (65 млрд доларів США – 24) на 10 років. Втім, ця спроба провалилася ще на стадії комітету.

Після дебютного випуску єврооблігацій у 2017 році стара легіслатура втратила силу і уряд повинен питати дозволу кожен раз окремо. Залишився останній шанс: урядовий указ, коли повноваження парламенту закінчаться разом з 2020 роком.

Депутат Тамер Аль-Сувайт розповів місцевій пресі, що «рішення голови Мінфіну шокувало нас». У червні Емір Кувейту Сабах аль-Ахмед ас-Сабах закликав трансформувати економіку на менш залежну від нафти.

Ми маємо четвертий у світі суверенний фонд (550 млрд доларів США – 24), а натомість уряд планує влізати в борги. Це сором і доказ урядового провалу, – заявив він.

Допоки уряд не пояснить, як планує втілювати реформи, депутати планують голосувати проти боргового законопроекту. Відносини між двома гілками влади в Кувейті складні: парламентарі закидають урядовцям поганий менеджмент державних грошей та навіть корупцію, що зачіпає вищих посадовців та емірську родину. Тож перед тим, як просити в борг, уряд має викорінити крадіжки, заявили в парламенті.

Два державні фонди не гарантують монархії безхмарне майбутнє / Колаж Investopedia

Міністр фінансів наголошує, що без додаткових грошей треба буде затягнути паски ще більше. Крім Загального резервного фонду, є ще один – так званий «Майбутні покоління». Він суверенний, чимось нагадує модель Норвегії.

Аль-Сувайт пояснив: через кілька десятиліть, суверенний фонд «Майбутні покоління» закінчиться, що погіршить рівень життя громадян та держави.

Думки щодо сакральності «Майбутніх поколінь» розділилися: одні кувейтці вважають, що вже час, інші – що якщо активно «запускати руку у скарбницю», там не залишиться золота за 15-20 років.

Незважаючи на те, що парламент схвалив передання 10% нафтових прибутків до фонду лише коли бюджет профіцітний, вільних 12 млрд доларів не вистачить для покриття дефіциту. Аргумент «так всі навкруги роблять» не спрацював, хоча це правда: навіть Катар, ОАЕ та Сауди це зробили, реалізувавши облігації приблизно на 25 млрд «зелених».

Великий від’їзд Інший превентивний захід – зменшити кількість експатів в Кувейті на 360 тисяч людей, з яких 150 тисяч складуть люди, старші за 60 років. Для них візи видавати більше не планують, якщо в них немає вищої освіти. Іноземці наразі складають до 70% населення емірату, а майже всі громадяни зайняті на державній службі.

Давні попередження

Хмари економічної кризи вже давно ходили над Кувейтом / Фото 248AM.com

У 2016 році тодішній міністр фінансів Кувейту Анас Аль-Салех попереджав, що його країна повинна «витрачати менше та готуватись до життя після нафти». Але його висміяли люди, які звикли жити на безкінечному потоці нафтодоларів. Через чотири роки його пророцтво збулося. Країни Перської затоки дуже повільно і не завжди ефективно коректують свою економіку.

Ціна у 40 доларів США за барель все ще дуже низька для стабільного прибутку. Розворот у сторону відновлювальної енергетики та пандемія ковіду будуть і далі її стримувати, вважають аналітики ринку

Тепер майбутнє країн, які десятками років купували народну лояльність за рахунок великих видатків, під великим питанням. «У один день в нас не залишиться заощаджень. І не тому, що ми не перевірили рахунок у банку, а тому що подумали – а, це банківський збій. Піду куплю останній «Ролекс», – пояснив для Gulf News Фаваз Аль-Сіррі, очільник фірми політичних та економічних комунікацій Bensirri.

«Загальна віра в Кувейті така – «ми багаті навічно», – сказав аналітик. – Ні в кого немає стільки політичного капіталу, щоб сказати кувейтцям – якщо ми не підтримаємо зміни, вечірка скоро закінчиться».

Проблемне майбутнє
Саудівська Аравія чи не вперше вводить податки, Бахрейн та Оман, які не настільки багаті, все ж беруть в борг та очікують допомоги від сусідів. ОАЕ рекламують Дубаї як логістичний, туристичний та фінансовий хаб. Політичну ситуацію в Кувейті ми описали вище, вона поки що патова. Поки йде суперечка, через протести персоналу, видобуток нафти впав на 60%. Працівники незадоволені урізанням соцпакету та зарплатні.

Але проблеми для емірату почались не сьогодні, а за багато десятиліть до цього, у 1970-х роках. Поступово одна з найбільш живих та динамічних країн Затоки, з її навченими та підприємливими людьми та цікавим парламентом, ховалася у тінь. Обвал неформального ринку акцій у 1982 похитнув кувейтську економіку. Далі були війни з Іраком, тож повне відновлення зайняло десятиліття.

Ковід довів економіку однієї з найбагатших країн світу до кризи / Колаж worldauthenticnews

Коронавірус теж зробив свою чорну справу. Заклики до введення другого локдауну вже назвали «пострілом милосердя» для кувейтської економіки. Він знищить те, що лишилося від комерційної діяльності, пише видання Zawya. Експерти вважають ситуацію «нормальною», а збільшення числа хворих – збільшенням тестування.

В Кувейті зростають ціни на послуги, товари та продукти, підтвердив доктор Аль-Джерайві, провідний економіст. «Більш того, ціна на послуги робочої сили також зросла через пандемію, яка зачепила всі сфери життя», – сказав він. І тут ми згадуємо про експатів, яких багато в країнах Затоки. Їх майбутнє та країн, в яких вони працюють, залишається туманним.