У чернівецькому видавництві вийшла друком книга останніх віршів Пауля Целана

У «Видавництві 21» у серії «Меридіан серця» вийшла книга віршів Пауля Целана (1920-1970) «Притулок часу». Це дев’ятий том повного зібрання творів поета. Упорядник видання, перекладач творів, автор післямови та коментарів Петро Рихло. Видання здійснене за фінансової підтримки Представництва Австрійської служби академічного обміну, м. Львів. Про це повідомляє PR-менеджер «Видавництва 21» Інга Кейван.

Поетична збірка «Притулок часу» вийшла 1976 року у видавництві «Suhrkamp Verlag» (Франкфурт-на-Майні). Вона містить 50 віршів, написаних Паулем Целаном після його перебування в паризькій психіатричній клініці св. Анни. Це останні вірші поета, які були створені між 25 лютого 1969 та 13 квітня 1970 (крім датованої 2 вересня 1968 року поезії «Мигдальна»). Вони були віднайдені в архіві автора у трьох машинописних конволютах, на основі яких їх і видали. «Перший із них, який налічував 23 вірші, мав заголовок «Притулок часу», за яким відтак було названо всю збірку. Другий цикл, що містив 20 поезій і тематизує єдину поїздку Целана до Ізраїлю у жовтні 1969 р. носив ім’я чернівецької подруги юності поета, яка незмінно супроводжувала його в Єрусалимі: «Ілана». Третій конволют із 7 завершальними віршами був скромно озаглавлений як «Новий цикл», що насамперед вказує на його незавершений, фрагментарний характер», – ідеться у післямові до видання.

«Притулок часу» своїми есхатологічними мотивами та темними передчуттями стилістично продовжує попередні пізні збірки Пауля Целана: «Волокнисті сонця», «Світлопримус», «Арія снігу». Це досить герметична поезія, розшифрувати її, полегшити розуміння читачам допоможе Ґлосарій, в якому висвітлено обставини написання окремих текстів, вказано на джерела, які лягли в основу багатьох віршів, пояснено важкодоступні реалії. Та найголовніше, що ці вірші – ще кілька кроків до розуміння поета. Як зауважив Петро Рихло, виходячи із тієї обставини, що цих 50 віршів – це останні написані Паулем Целаном поезії, «їм відводиться особлива роль у всій ліричній творчості поета – роль поетичного заповіту».